Англійська ідентичність як лінгвокультурний феномен: когнітивно-дискурсивний аспект
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2926-2015-11-06Ключові слова:
англійська ідентичність, дискурс англійської ідентичності, ідентичність, когнітивно-дискурсивний підхід, лінгвокультурна ідентичність, лінгвокультурний гіперконцепт, міждисциплінарна категоріяАнотація
У статті сформульовано методологічні принципи вивчення колективної ідентичності як феномену, що слугує підґрунтям висунення нової цілісної теорії лінгвокультурної колективної ідентичності як когнітивно-дискурсивного продукту рефлексії соціуму. Виокремлено хронологічні етапи історико-поняттєвого становлення ідентичності як наукового поняття, а також уніфіковано й описано провідні загальногуманітарні міждисциплінарні науково-методологічні підходи до вивчення ідентичності. На підставі авторської моделі системно-структурної організації ідентичності сформульовано базове визначення ідентичності як міждисциплінарної категорії. Окреслено основні міждисциплінарні лінгвістичні підходи до вивчення ідентичності – комунікативно-функціональний, когнітивно-лінгвістичний, когнітивно-дискурсивний та введено поняття індивідуальної й колективної лінгвокультурної ідентичностей. Реконструйовано лінгвокультурний гіперконцепт АНГЛІЙСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ як варіант когнітивно-дискурсивного опису будь-якої етнокультурної колективної ідентичності; параметризовано дискурс англійської ідентичності як простір вербалізації цього гіперконцепту; розглянуто і проаналізовано особливості вербалізації та дискурсивної актуалізації даного гіперконцепту.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License (CC BY), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
