Парадоксальність у сучасному англомовному поетичному дискурсі: випробовування меж лінгвістичних досліджень у 21 столітті

Анотація

У статті застосовується підхід парадигмального діалогу до вивчення маніфестацій парадоксальності в сучасному англомовному поетичному дискурсі. Дослідження вибудовується за принципом "епістемної збірки", що домінує у лінгвістичних дослідженнях у 21 столітті та інтегрує основні поняття, техніки й методи когнітивної поетики, мультимодальної когнітивної поетики, когнітивної семіотики та мобільної стилістики. Такий підхід дає можливість продемонструвати достеменно новий погляд на парадоксальність. У сучасному англомовному поетичному дискурсі парадоксальність визначається як когнітивно-дискурсивна категорія, структурована у форматі розмитої множини, що зумовлює багатофокусну структурацію і різновекторну динаміку її змістових та формальних ознак, а також розмитість категоріальних меж. Зміст категорії репрезентовано її категоріальними ознаками, реалізація яких в сучасному англомовному поетичному дискурсі зумовлена низкою гетерогенних фокусів: суперечливості, незвичності, аномальності, мобільності та межевості. Фокуси парадоксальності в різному ступені актуалізуються в мультимодальному поетичному дискурсі через парадоксальні поетичні форми (мікро-, макро- і мегапарадоксальнi). У статті доводиться, що парадоксальні поетичні форми є мультимодальними конструктами, що включають передконцептуальну, концептуальну, вербальну та невербальну площини. Розкриття механізмів формування парадоксальних поетичних форм у сучасному англомовному поетичному дискурсі уможливило висновок про те, що їх творення є результатом лінгвокогнітивної діяльності адресанта й адресата в породженні й обробці інформації, закодованої у їх різних площинах. Така діяльність здійснюється шляхом аналізу процесів передкатегоризації, акатегоризації і власне категоризації через виявлення лінгвокогнітивних і когнітивно-семіотичних операцій і процедур.