Вплив олігомерного та фібрилярного лізоциму на фізичні властивості модельних мембран
Ключові слова:
амілоїдний лізоцим, олігомери, фібрили, пірен, Лаурдан, текучість мембран, дегідратаціяАнотація
Характерною патологічною ознакою більш ніж 20 захворювань людини, включаючи хвороби
Альцгеймера і Паркінсона, діабет II типу, тощо, є відкладення в органах і тканинах нерозчинних
високоупорядкованих білкових агрегатів, так званих амілоїдних фібрил. Загальноприйнятим стає
той факт, що токсичність амілоїдів обумовлена їх взаємодією з клітинними мембранами. У даній
роботі досліджено вплив амілоїдних фібрил та їх попередників (олігомерних агрегатів) лізоциму
на структурні та фізичні властивості модельних мембран, що складалися з фосфатидилхоліну і
його суміші з холестерином. Для оцінки ступеня модифікації ліпідного бішару був використаний
метод флуоресцентної спектроскопії. Результати вимірювань ексимеризації пірену свідчать про те,
що амілоїдний білок знижує текучість мембран. При аналізі спектрів випромінювання Лаурдана
виявлено здатність агрегатів лізоциму викликати дегідратацію ліпідного бішару. Найбільш
виражені ефекти модифікації мембрани спостерігалися у випадку олігомерів лізоциму. Значно
слабший вплив патогенних білкових агрегатів на фізичні властивості везикул, що містили
холестерин, підтвердили гіпотезу про превентивну роль холестерину в захворюваннях, пов'язаних
з амілоїдами.
Завантажити
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
