Взаємодія солей полігексаметиленгуанідину з ліпідними компонентами мембран
Ключові слова:
полігексаметиленгуанідин, дезінфектант, деструкція мембрани, ліпіди, мас- спектрометріяАнотація
Досліджено можливості утворення в модельних системах стійких міжмолекулярних комплексів
між солями полігексаметиленгуанідину (ПГМГ) та окремими ліпідними компонентами
цитоплазматичних мембран (ЦПМ). В якості останніх використані холестерин і
фосфатидилхоліни, які містять залишки жирних кислот від С14:0 до С18:0. Поліалкіленгуанідин
ПГМГ належить до групи катіонних дезінфектантів. В експериментах були випробувані такі його
солі, як хлорид, сукцинат, малеат і валерат. На мас-спектрах MALDI-TOF MS і TOF-PDMS солі
ПГМГ представлені олігомерами (n = 2 - 10) з молекулярною масою від 300 до 1430 Да. Мас-
спектрометричні дослідження сумішей полікатіонів з ліпідами показали, що в рідкому
агрегатному стані незалежно від часу експозиції в діапазоні m/z до 3 000 стійкі міжмолекулярні
утворення між олігомерами ПГМГ та ліпідами відсутні. Перевірка припущення, що серед
можливих механізмів деструктивної дії ПГМГ на мембрани клітин може бути в тому числі й
руйнування молекул окремих фосфоліпідів, показало відсутність у препарату ліпазної активності.
Отримані результати дали можливість більш чітко зрозуміти біофізичні аспекти бактерицидної дії
ПГМГ. Зокрема, уточнено механізми, які спричиняють його мембранодеструктивну активність.
Визначено, що головною мішенню для препарату є фосфоліпідний бішар ЦПМ.
Завантажити
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).