ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІРШІВ «ГОФЕН» КАНОНУ «ШИЦЗІН» ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Ключові слова:
«Шицзін», «Гофен», «переклад», «лінгвостилістика», «вірші», «ши», «давньокитайська поезія», «антологія»Анотація
У статті досліджуються проблеми, що піднімаються вченими під час вивчення канону «Шицзін» і зокрема розділу «Гофен», розглянуті питання жанру, композиції, стилістики та ритмомелодики, а також проблема втрати рими у зв’язку зі зміною вимови слів упродовж століть після створення «Шицзін». Роз’яснюється поняття «лю ї», що вивчалося китайськими дослідниками, та жанрово-стилістичні категорії, які охоплює вищезазначений термін: фу, бі та сін, що є важливими термінами для лінгвостилістичного аналізу віршів. Визначено особливості перекладу творів з давньокитайської мови – це наявність слів-реалій та лакун, що не мають прямих відповідників у мові перекладу, багатозначність ієрогліфів та їх здатність переходити з однієї частини мови в іншу, складна система службових слів, значення яких змінювалося з часом, а також необхідність збереження лаконічності та художніх особливостей оригіналу. Успішність перекладу віршів антології «Шицзін» власне залежить від майстерності та культурної обізнаності перекладача, вміння балансувати між різними перекладацькими стратегіями, здатності зберегти комунікативну функцію оригіналу та розуміння соціокультурного контексту давньокитайської поезії. У статті було надане порівняння п’яти текстів у власному перекладі з наявними авторськими, створеними англійською мовою з точки зору композиційно-стилістичних характеристик, зважаючи на такі особливості, як наявність паралелізму, риторичних запитань, анафори та епіфори, ритмічність, незважаючи на подекуди відсутність рими. Композиція зазвичай тричастинна, однак через повні повтори прослідкувати певне розмежування неможливо. Строфи організовані симетрично, кількість рядків та ієрогліфів може варіюватися. Традиційні концепти фу (пряме оповідання), бі (порівняння) та сін (алегоричний зачин) переплітаються у складній системі художніх прийомів, що становлять основу стилістики розглянутих віршів, використовуються ономатопея, омофони та гіпербола. В результаті дослідження створені правила перекладу віршів з давньокитайської мови, використані під час власного перекладу.
