Волонтерство в умовах інституційних та структурних змін: ґенеза та агентні впливи

Анотація

Генеза волонтерства як джерела соціальної агентності в умовах суспільної напруженості і кризових ситуацій зміщує дослідницьку увагу від його розгляду як діяльності, що підтримує діяльність офіційних структур, до розгляду волонтерства як самодостатньої активності з вирішення нагальних завдань, що постають перед суспільством у ситуаціях соціальної нестабільності та інституційної нестійкості. В якості дослідницької перспективи обрано парадигму складності, що пропонує погляд на суспільні процеси крізь призму нелінійної системної динаміки. Основа концептуальної рамки дослідження – виокремлення двох механізмів соціальних змін – організаційного та самоорганізаційного. Процеси соціальної самоорганізації виявляють себе в кризові моменти життя суспільства через діяльність потужних волонтерських спільнот, які стають агентами змін за рахунок своєї емерджентності. Ознаками такої волонтерської спільноти є її атрактивність, процесуальність та специфічна ієрархічність, яка має лідерську основу. Генеза спільноти волонтерів розглядається в контексті соціоструктурних змін. На прикладі взаємодії спільноти волонтерів із спільнотами вимушено переселених осіб та учасників бойових дій показано, що спільноти донорів та реципієнтів взаємопов’язані у власному розвитку. Виокремлено особливості динаміки агентності волонтерства в кризових умовах, яка визначається співвідношенням самоорганізаційних та організаційних механізмів на різних етапах кризових ситуацій. Підкреслено, що від початку кризи самоорганізаційні структури виступають активними самостійними агентами, проте мірою посилення інституційної складової ініціатива по відновленню соціального порядку поступово переходить до організаційних структур, роль агентності самоорганізаційних структур зменшується. Зниження енергетичного потенціалу агентності волонтерства пов’язано також з внутрішніми перебудовам і адаптацією спільнот, що виникли в момент кризи і були головними адресатами допомоги. Проте цей потенціал може швидко відновлюватися на тлі нових викликів (наприклад пандемії) і неготовності реагувати на ситуацію з боку організаційних структур.