Сільська інтелігенція в умовах трансформації аграрної сфери сучасного українського суспільства

Анотація

У статті здійснюється порівняльний аналіз ставлення до реформування села та інших питань його життя представників різних груп сільського населення, перш за все сільської інтелігенції та працівників фізичної праці. Підкреслюється, що сільська інтелігенція, яка покликана стати одним із головних агентів реформування села, оскільки їй притаманний більш високий рівень потенційної та реальної соціальної суб’єктності, тим не менш далеко не завжди реалізує свій потенціал в інтересах модернізації аграрної сфери, що, зокрема, зумовлено особливостями її менталітету. Акцентується на тому, що специфіка характеру діяльності працівника розумової праці в аграрному секторі полягає в тому, що часто окрім реалізації основних своїх функцій, пов'язаних з посадою і професією, він займається сільською працею (робота на присадибній ділянці, догляд за домашніми тваринами тощо). Спосіб життя сільського інтелігента зумовлює особливість його ментальності, яка має амбівалентний характер. З одного боку, ментальність сільського інтелігента детермінована його освітою, розумовим характером праці, рівнем культури, у тому числі культури міста. З іншого боку, його ментальність зумовлена традиціями сільської громади, сільською працею, культурними зразками сільського жителя. Наводяться дані соціологічного дослідження, які свідчать про те, що сільська інтелігенція в меншому ступені підпадає під вплив традиціоналізму, ніж інші соціальні групи на селі; вона більшою мірою, ніж інші селяни, налаштована покинути село. В контексті ставлення до реформ в аграрній сфері особлива увага приділяється масштабній реформі децентралізації, яка здійснюється в Україні та має не тільки економічні, організаційні, а й інституційні та соціокультурні наслідки. Зазначається, що ці наслідки по-різному виявляються в міській та сільській місцевості та по-різному сприймаються різними соціальними групами. З огляду на матеріали дослідження, засвідчується, що ставлення до реформ на селі, зокрема до створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), у представників сільської інтелігенції більш позитивне, ніж у представників фізичної праці. Підкреслюється, що, незважаючи на амбівалентність ставлення сільської інтелігенції до ОТГ (згідно даних, що представлені у статті), серед її представників вдвічі більше їхніх супротивників, ніж прибічників; проте водночас опитані робітники розумової праці в більшій мірі відчувають себе членами нових територіально-адміністративних утворень на селі, ніж решта соціальних груп, що живуть там.