Цивільна окупаційна адміністрація в Трансністрії, її структура й кадрова колаборація (1941-1944).
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6505-2026-42-06Ключові слова:
Україна, Друга світова війна, окупаційна система, Трансністрія, цивільна адміністрація, муніципальні органиАнотація
Мета дослідження – узагальнити широкий пласт наявних знань, використавши різноманітний джерельний кейс і запропонувати достеменну структуру адміністративного устрою та кадрової політики в муніципальних органах цивільної влади, визначити співвідношення колаборації місцевого населення з румунською окупаційною адміністрацією в «губернаторстві Трансністрія» упродовж 1941-1944 рр.
Методологія дослідження. Праця обґрунтована на загальновідомих принципах історизму, системності, кількісно-квантитативного аналізу, об’єктивності, аналізу і синтезу, джерельної новизни та евристизму історичних даних.
Наукова новизна. Дослідження ґрунтуються на первинних румуномовних документах румунського походження з широкого спектру фондів архівних установ Румунії, Республіки Молдова та України, що значно підсилює науковий продукт порівняно з уже існуючими дослідженнями з цієї проблематики та дає відповіді на маловідомі питання щодо сутності й характеру цивільного адміністрування румунської окупаційної влади в південно-західних українських землях і статистичного аналізу колаборації підокупаційного населення, зокрема чиновників, службовців та спеціалістів.
Висновки. На основі комплексу документальних матеріалів, статистичних даних у підсумках стверджується, що румунська адміністрація в Трансністрії була цивільною за суттю, структурно розгалуженою та жорстко контрольованою по вертикалі. Верхівка управлінської системи генерувалася за рахунок румунських функціонерів, направлених з Румунії та Бессарабії, але через брак кадрів та намагання загравати з підокупаційним населенням, переважно ображеним комуністичним режимом у передвоєнні роки, румуни були змушені залучати до співпраці колишніх радянських управлінців, інженерно-технічних працівників, чиновників середньої та нижньої ланки. Співвідношення представників місцевого населення та румунських громадян, які працювали в системі румунської окупаційної адміністрації, виявлялося приблизно 4:1. Високий рівень співпраці місцевого населення з окупаційною румунською владою є характерною та відмінною рисою окупаційного режиму в Трансністрії, який у порівнянні з нацистським режимом німецького Райху, в деяких рисах (підприємництво, торгівля, освіта, релігійне та культурне життя) був значно ліберальнішим. Впевнено можна стверджувати, що серед тих, хто співпрацював з румунською адміністрацією, винятком були особи єврейської та ромської національностей, яких не брали на службу у спецслужби і органи місцевої влади, навпаки – вони зазнавали знищення та депортації. Їх представники були повністю виключені із суспільно-економічного, соціально-культурного та повсякденного життя Трансністрії. В іншому румунська влада не проводила яскраво вираженої етнічної дискримінації при прийомі місцевого населення на роботу в державні та господарські структури губернаторства Трансністрія, хоча преференції поширювалися на етнічно близьких молдаван та союзників по антикомуністичному блоку – місцевих німців. Вельми складно визначити кількісно етнічний та соціальний склад місцевих та залучених колаборантів, що може стати предметом подальших досліджень.