Винайдення Івана Федорова: імперська історична уява в першій половині ХІХ століття.

Анотація

Мета. У статті простежується, як у першій половині ХІХ століття в історіографії імперії Романових формувався образ Івана Федорова і яку функцію він виконував у конструюванні імперського бачення минулого.

Методи. Методологічною основою роботи є принципи Кембріджської школи інтелектуальної історії, підходи «нової імперської історії» та концепція Моріса Альбвакса про соціальну зумовленість колективної пам’яті.

Наукова новизна полягає в тому, що ідеологічні механізми формування образу Івана Федорова в історичній думці першої половини ХІХ століття досі не були предметом спеціального комплексного аналізу.

Висновки. Історики першої половини ХІХ століття інтегрували постать Івана Федорова до гранд-наративів імперської історії, наділяючи його біографію рисами прогресизму та етатизму. Його діяльність інтерпретувалася як крок до подолання «відсталості» держави щодо Західної Європи, а поява книгодрукування в Москві тісно пов’язувалася з постаттю Івана Грозного, що відображало загальний державницький характер дискурсу. У біографіях першодрукаря символічно поєднувалися Церква та Просвітництво, тоді як противники друкарства на рівні риторичних прийомів відмежовувалися від православної традиції. Важливу роль у цих інтерпретаціях відігравав романтичний концепт «народного духу». Життя Івана Федорова вписувалося в загальну схему імперської історії, де Вітчизна визначалась у релігійних, політичних та етнічних координатах. Водночас уявлення про межі «російськості» залишалося розмитим, що впливало на трактування діяльності Федорова на українських землях. Зближення понять слов’янства і російськості відображало вплив панславістських ідей, а його діяльність в Україні подавалася передусім у контексті протистояння з католицизмом.