Від імперського до національного: історична трансформація Харківського університету крізь призму постколоніальної теорії.

Анотація

Мета. Стаття має на меті проаналізувати історичну трансформацію Харківського університету від імперської доби до сьогодення крізь призму постколоніальної теорії, зокрема концепцій Хомі Бгабги, демонструючи, як університет, заснований як інструмент імперського панування, став одночасно простором національного опору та рефлексії. Досліджується вплив російського/радянського колоніалізму на інституційну культуру, освітній процес та формування ідентичності, а також аналізуються сучасні процеси деколонізації, каталізовані повномасштабною війною 2022 року.

Методологія дослідження. Дослідницька стратегія базується на застосуванні постколоніальної теорії як аналітичного інструментарію до історичного аналізу розвитку Харківського університету. Ключовими є концепції Хомі Бгабги: амбівалентність колоніального дискурсу, мімікрія як стратегія наслідування, що породжує відмінність, гібридизація як результат культурної взаємодії у "третьому просторі", та "бездомність" (unhomeliness) як вияв культурної дислокації. Враховується специфіка російського колоніалізму, спрямованого на присвоєння історії та культури.

Наукова новизна. Уперше у вітчизняній історіографії предметом спеціального наукового дослідження стала комплексна історія Харківського університету впродовж імперського, радянського та пострадянського періодів, проаналізована через системне застосування теоретичного апарату постколоніальних студій, зокрема концепцій Х. Бгабги. Розкрито амбівалентну роль університету як інституції, що водночас транслювала імперські наративи та створювала простір для формування національної суб'єктності. Проаналізовано сучасний етап деколонізації університету як багаторівневий процес, прискорений війною.

Висновки. Історичний шлях Харківського університету є яскравим прикладом колоніальної амбівалентності, де імперський проект співіснував із зародженням національного опору. Концепції Бгабги (мімікрія, гібридність) ефективно пояснюють цю динаміку. Специфіка російського колоніалізму полягала у прагненні апропріації української культури. Повномасштабна війна 2022 року стала каталізатором деколонізації, яка передбачає системні зміни у навчальних програмах, інституційній культурі, мовній політиці, символічному просторі та міжнародній інтеграції, утверджуючи університет як суб'єкт української інтелектуальної незалежності.