Світло і тіні економічної перебудови: досвід реформування крізь призму одного харківського підприємства

Анотація

Мета.  У статті здійснено спробу проаналізувати перебіг розгортання економічної перебудови 1985-1990 рр. крізь призму одного з найбільших тогочасних підприємств Харкова Харківського електромеханічного заводу та з’ясувати, наскільки зовнішні фактори, а наскільки внутрішні заводські ставали причиною складнощів на шляху реформування, накопичення невирішених проблем.

     Методи. Дослідження ґрунтується на аналізі публічних виступів осіб, що безпосередньо були залучені у виробничий та управлінській процеси з використанням підходів мікроісторичного студіювання документів наративного характеру, статистичних матеріалів, що зберігаються у фондах ДАХО, а також заводської багатотиражки за 1986-1990 рр.

     Результати дослідження показують, що здійснення економічних реформ у період перебудови було і залишається однією з найбільш гострих і суперечливих сторінок нашої історії. Аналіз використаних документів вказує на те, що невдачі підприємства були зумовлені значною мірою зовнішніми факторами: політикою профільного міністерства, відсутністю реальної програми дій на рівні країни. Серед внутрішніх чинників негативно позначилися спроби керівництва діяти в рамках звичної системи координат, зокрема погоджуючись із накинутими згори «правилами гри», сподіваннями досягти успіхів через лобіювання інтересів. Водночас значна частина колективу була налаштована конструктивно і до 1989 р. брала активну участь у цьому процесі, але поступово втрачала мотивацію.

       Висновки. Історія ХЕМЗу свідчить, що не розрив існуючих, а навпаки, вперте нав’язування підприємству старих неефективних зав’язків руйнувало спроби реформування починаючи з 1986 р. Диктат московського міністерства, спротив устремлінням колективу характеризує менталітет представників союзного центру особливо в питаннях переходу на оренду, надання переваги підприємствам галузі поза межами України, нав’язування згори вимоги паралельно нарощувати випуск продукції і здійснювати глибоку реконструкцію. У подальшому варто залучити методи усної історії для студіювання історії промисловості періоду другої половини 1980-х – початку 1990-х років.