Протестантські секти Харківської губернії в умовах свободи сумління (1905 – 1908 рр.).

Анотація

Мета. Стаття має за мету розглянути особливості діяльності протестантських сект (в першу чергу баптистів) на території Харківської губернії на початку ХХ ст. Хронологічні межі даного дослідження охоплюють проміжок часу від 1905 до 1908 років. Це період між проголошенням свободи сумління в Російській імперії та початком реакційної політики царського уряду та його правоохоронних органів.

Методологія дослідження. Методологічну основу статті складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічних (аналізу та синтезу), а також класифікаційного, компаративного та метода періодизації.

Наукова новизна. Предметом спеціального наукового дослідження стала організаційна та пропагандистська робота релігійних дисидентів в умовах відносної толерантності та відсутності тиску з боку держави та офіційної церкви.

Висновки. Імператорські маніфести 1905 та 1906 рр. про свободу совісті та віросповідання повністю змінили життя сектантів Харківської губернії. Встановлено, що у період з 1905 до 1909 рр. у губернії не чинилося дисидентам жодних перепон ані з боку поліції, ані з боку РПЦ. Остання перебувала у своєрідному збентеженні від великих свобод, що було даровано сектантам. Крім того, самі дисиденти повсюдно порушували положення маніфесту про заборону пропагандистської діяльності і активно закликали православних до вступу в секти. Період 1905-1909 рр. можна назвати часом експерименту, коли як сектанти, так і представники влади й РПЦ мали спробувати на практиці співіснувати в умовах взаємного компромісу. Після багатьох десятиріччь відкритого протистояння подібні процеси проходили на місцях досить непросто.