Українські адреси в Стамбулі в контексті діяльності «Стамбульської платформи» в міжвоєнний період. (20-30 рр. ХХ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6505-2024-39-09Ключові слова:
Стамбульська платформа, українська політична еміграція, міжвоєнна Туреччина, Володимир Мурський, Микола Забелло, Марія Пчелінська, українські екзильні спецслужбиАнотація
Завдання наукового дослідження. Із середини 1990‑х, за ініціативи О. Пеленської – дипломатки та дослідниці української політичної еміграції міжвоєнної ЧСР − бере свій початок проєкт «Українські адреси в Празі», завдяки якому на мапах чеських міст було крок за кроком віднайдено та відновлено українські адреси, за котрими мешкали, вели свою громадську та розвідувальну діяльність представники української політичної еміграції. Авторці даної статті випала честь бути долученою до вказаного проєкту шляхом адресних й біографічних доповнень. Тоді як здійсненню нового вже адресно‑біографічного дослідження, в іншій країні, хоча в тому ж самому контексті діяльності української політичної міжвоєнної еміграції, посприяли вже архівні розвідки та романи письменниці та аспірантки Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка Лори Підгірної про діяльність політичної еміграції та українських екзильних спецслужб на Близькому Сході. «Стамбульська платформа» рішуче «вимагала» українських адрес ДЦ УНР.
Методологія дослідження та наукові підходи розвідки спираються на принципи історизму, цілісності, об`єктивності, конкретно-історичного підходу, всебічності, системності, а також на використання методів аналізу, синтезу, історико-генетичного, історико-типологічного, проблемно‑хронологічного та історико-порівняльного.
Основні результати здійсненого в межах дослідження. У статті наведено фактичний перелік українських адрес у місті Стамбул в контексті діяльності «Стамбульської платформи» в 1920–1930-х рр.
Оригінальність та практичне значення. Локаційно‑географічне розширенням меж проєкту «Українські еміграційні адреси».
