Філологія та сакральність: церковнослов’янська мова в оцінках Михайла Максимовича

Анотація

Мета. У статті здійснюється спроба з’ясувати, яким чином та під впливом яких факторів Михайло Максимович сприймав та описував церковнослов’янську мову, у який спосіб візії науковця щодо даного питання впливали на інші оцінки та характеристики, що містяться в його роботах.  

Методи. В основі дослідження лежить описані в рамках феноменології релігії принципи дослідження сакрального. На основі опублікованих наукових праць Михайла Максимовича, його спогадів, листів та неопублікованих нотаток, що зберігаються в Інституті рукопису Центральної державної наукової бібліотеки імені Володимира Вернадського (м. Київ), здійснено спробу з’ясувати, чи відбувалася у свідомості вченого сакралізація церковнослов’янської мови, і якщо так – то в який спосіб це впливало на його оцінки місця та ролі цієї мови в народному житті.

Наукова новизна. З’ясовано, у який спосіб особисті релігійні погляди та переживання Михайла Максимовича впливали на оцінки церковнослов’янської мови в його наукових працях. Виявлено зв’язок поглядів Михайла Максимовича на церковнослов’янську мову із його оцінками значущості інших слов’янських мов.

Висновки. Михайло Максимович сакралізував церковнослов’янську мову, що було зумовлено його релігійними переконаннями та молитовними практиками. Цей процес був не стільки результатом свідомих роздумів, скільки виявом досить архаїчних стереотипів мислення, описаних в рамках феноменології релігії. Сакралізація церковнослов'янської мови Михайлом Максимовичем зумовлювала той факт, що вчений без будь-яких філологічних аргументів оцінював її вплив як позитивний. Постулюючи тезу про особливий вплив церковнослов'янської мови на формування російської літературної мови, Михайло Максимович підносив останню над мовами всіх інших слов'янських народів.