Микита Шаповал як лідер української еміграції у міжвоєнній Чехословаччині.

Анотація

Мета статті. На основі історичних джерел і архівних матеріалів висвітлити діяльність Микити Шаповала як лідера української еміграції у Чехословаччині у період 1921-1932 рр., проаналізувати його роль і значення у заснуванні й розвитку українських освітніх, наукових, культурних інституцій в ЧСР.
Методологія дослідження. Використано методи аналізу й синтезу, причинно-наслідкових звʼязків, застосовано принципи обʼєктивності.
Наукова новизна. На прикладі постаті Микити Шаповала вперше піднімається проблематика ролі особистості, лідерства в організації повноціної життєдіяльності української громади на еміграції, забезпечення її базових потреб освітніх, культурних, побутових, розвитку спорту і медичних послуг, питання політичної єдності й згуртованості в української спільноти в умовах вимушеного переселення до Чехословаччини.
Висновки. Під час міжвоєнної доби українська еміграція у Чехословаччині змогла зберегти і реалізувати себе як потужний національний осередок із українськими освітініми, науковими, культурними інституціми й установами, зберегти власну національну ідентичність, розвиватися самостійно, а також здійснити свій внесок у розвиток міст і містечок Чехословаччини, що стали місцем її компактної осілости. Такий високий результат великою мірою є особистою заслугою Микити Шаповала й створеного за його почином Українського Громадського Комітету.