Юрій Шевельов і харківська лінгвістична школа.

Анотація

Мета. З’ясувати методологічні риси притаманні представникам харківської лінгвістичної школи та, зіставивши їх із методою Ю. Шевельова, довести, що він справедливо належить до цього напряму.

Методи. У дослідженні використано методи лінгвістичної історіографії (евристичний та герменевтичний), а також порівняльний метод з елементами епістемології.

Результати. На підставі досліджень про харківську філологічну школу, здійснених зосібна Ю. Шевельовим, Л. і Т. Лисенко, О. Черемською, можливим виявилося накреслити деякі, хай і не надто чіткі, критерії та методологічні риси цього напряму. Порівняльний аналіз підходів у мовному нормуванні Ол. Синявського та Ю. Шевельова оприявнює виразні паралелі, на підставі яких можна сформулювати додатковий критерій у розуміння «школи» та впевнено правити про переємність академічної традиції між цими двома науковцями. Зіставлення підходів Ю. Шевельова й О. Потрібні також свідчить на користь продовження наукової думки харківських мовознавців, зокрема в дослідженнях над історією мови. 

Висновки. Із погляду методології дослідникам харківської лінгвістичної школи властиві «інноваційність», «енциклопедизм», «синкретичний підхід» (як визначає О. Черемська), увага до розвоєвих тенденцій в оцінці мовних явищ і в мовному унормуванні завдяки розумінню мови як мінливої в історичному та психологічному розумінні субстанції, а також дотримання об’єктивної оцінки мовних фактів попри панівні ідеологічні чи методологічні віяння доби. Усі ці риси чітко відстежуються в працях О. Потебні, Ол. Синявського та Ю. Шевельова, що дозволяє впевнено зарахувати останнього до лав харківської лінгвістичної школи. Зрештою він і сам визнав це насамкінець.