Традиції виготовлення та функціональне застосування воскових свічок на Зарічненщині (Рівненська область): за польовими матеріалами.

Анотація

Мета дослідження. Проаналізувати традиції виготовлення і функціонального призначення воскових свічок на основі експедиційних матеріалів, зібраних на Зарічненщині. Реалізація сформульованої мети передбачає вирішення наступних завдань: проаналізувати традиційні і сучасні способи виготовлення воскових свічок; з’ясувати, до яких дат і подій найчастіше виготовляли свічки; розглянути звичаї, пов’язані із виготовленням і посвяченням стрітенської і страсної свічок, їх застосування та апотропейні властивості; висвітлити особливості виготовлення весільної свічки і простежити зміни в її функціональному навантаженні; відзначити особливості виготовлення поховальних свічок; відзначити побутування звичаю пошуку потопельників з восковою свічкою. Об’єктом дослідження є воскова свічка як атрибут календарних і родинних обрядів, релікт культу вогню. Предмет дослідження – особливості виготовлення, застосування та апотропейні властивості воскової свічки.

Методологія дослідження. В дослідженні використовувались принципи

© Дмитренко А. А., 2023

 історичності, об’єктивності, системності, комплексності; історичні методи

 дослідження (аналізу та синтезу, типологічний, порівняльно-історичний). Використаний етнологічний метод дослідження – збирання польових матеріалів за авторською програмою-запитальником; збирання інформації проведене із застосуванням кущового методу етнологічних досліджень. Використані польові матеріали, зібрані автором на Зарічненщині. Термін «Зарічненщина» вживається у значенні району до 2020 року. Після адміністративної реформи обстежені населені пункти увійшли до Вараської, Зарічненської і Локницької територіальних громад Вараського району Рівненської області.

Наукова новизна. У дослідженні вперше в українській етнологічній літературі висвітлені етнокультурні особливості воскової свічки Зарічненщини,  використані польові матеріали вперше вводяться до наукового обігу.

Висновки. З’ясовано, що найдавнішим способом виготовлення свічок було сукання, качання. З другої половині ХХ ст. використовують мокання і  виливанням у металеві трубочки. В останні десятиліття поширилось скручування свічок із листка воску і  виливання у силіконові форми. Відзначено, що свічки виготовляли до свят календарного і родинного циклів. Найбільше застосування мали стрітенська і страсна свічки. Перша свічка найчастіше використовується як апотропейний засіб від грому і бурі: викурювання хрестів на сволоку, підпалювання волосся навхрест, запалювання при грозі. Страсна свічка, за віруваннями поліщуків, є потужним апотропеїв від нечистого і злого: обхід із запаленою свічкою житла і господарських споруд, викурювання хрестів на одвірку. Для успіхів у господарстві страсну свічку потрібно принести з вогнем. Обґрунтовано зміни у виготовленні і функціональному призначенні весільної свічки: тепер її зазвичай купують; а з суто весільної свічки, що символізувала об’єднання молодят та їх родин, вона трансформувалась у вінчальну. За горінням весільної свічки прогнозують майбутнє життя молодої родини. Поховальну свічку купують, або ж використовують стрітенську.