До питання етнічної виразності матеріальної культури кочовиків Улусу Джучі.

Анотація

Мета. Визначити, наскільки обґрунтованою є традиція інтерпретації окремих видів матеріальної культури як показників етнічної ідентичності кочовиків Улусу Джучі середини ХІІІ – XIV ст. на прикладі вудил без перегину для печенігів та двоколісної повозки або арби для половців з двох курганних поховань на сучасній території Українського Степу, а саме поховання 1 кургану 8 біля с. Плавні Одеської області та поховання 3 кургану біля с. Благодатне Дніпропетровської області.

Методологія дослідження. У досліджені використані загальнонаукові та спеціальні історичні методи, зокрема, історико-порівняльний, історико-генетичний, методи аналізу, синтезу та класифікації.

Наукова новизна. Питання визначення етнічної ідентичності за даними археології досить складне та мало вивчене в українській історіографії, особливо, коли йде мова про період або етнічну групу, стосовно котрих майже відсутні письмові джерела. Відтак дослідження цього питання стосовно кочовиків Улусу Джучі, котрі самі по собі доволі нечасто привертали увагу сучасних вітчизняних дослідників допоможе заповнити «білі плями» в українській археологічній науці та привернути увагу до цієї складної та цікавої проблеми.

Висновки. В результаті аналізу двох обраних курганних поховань періоду середини XIII – XIV ст. – часу панування в степу України Улусу Джучі були описані два типи матеріальної культури – вудила без перегину та двоколісна повозка або арба, котрі можуть маркувати дві великі етнічні групи кочовиків – печенігів та половців відповідно. На підставі аналізу соціально-історичного контексту цих типів матеріальної культури можна засвідчити, що ці два артефакти насправді можуть бути використані як маркери етнічної ідентичності згаданих етнічних груп кочовиків. Водночас, питання про те, наскільки сталим у часі було відношення кочовиків до цих типів, та у яких ще контекстах, окрім етнічного, вони можуть слугувати маркерами ідентичності, залишаються поки відкритими та потребують розширення джерельної бази для подальшого осмислення.