Організація та проведення судового процесу над нацистськими злочинцями у м. Харків (15 18 грудня 1943 року)
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6505-2021-32-04Ключові слова:
воєнні злочини нацистів, Головне управління контррозвідки «Смерш», Військовий трибунал 4-го Українського фронту, Харківський судовий процес 1943 р., Друга світова війнаАнотація
Питання підготовки та проведення Нюрнберзького процесу (1945-1946) досить повно та всебічно висвітлено у вітчизняній та зарубіжній історичній, юридичній та публіцистичній літературі. Тоді як Харківський судовий процес (15-18 грудня 1943 р.) залишився поза увагою науковців.
Мета дослідження полягає у висвітленні питання організації та проведення Харківського показового суду над воєнними злочинцями – військовослужбовцями Вермахту й німецької поліції, а також їх пособником з числа колаборантів.
Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності наукового аналізу та синтезу. Принцип історизму дозволяє розглянути питання організації та проведення Харківського суду у хронологічній послідовності як закономірного процесу, що розвивався у відповідності до тогочасної суспільно-політичної ситуації та міжнародного становища. Об’єктивність дослідження полягає у висвітленні та засудженні злочинів нацизму. Науковий аналіз і синтез дозволяють визначити місце та роль Харківського трибуналу у процесі формування міжнародного кримінального законодавства.
Наукова новизна дослідження. Протягом 1941-1943 рр. радянським судочинством була сформована нормативно-правова база, яка дозволила проводити на території СРСР суди над воєнними злочинцями, причетними до масових убивств цивільного населення та військовополонених. Домовленості, досягнуті між Великобританією, США та СРСР на Московській конференції були використані радянським урядом для підготовки показового суду над військовослужбовцями гітлерівської Німеччини. Під час судового розгляду були встановлені факти масового знищення нацистами цивільного населення та військовополонених на території Харківщини. Вирок Харківського трибуналу на практиці реалізував тезу, яка стала наріжним каменем міжнародного кримінального права: «Злочин скоєний за наказом вищого командування, не звільняє виконавця від кримінальної відповідальності».
Висновки. Харківський судовий процес став юридичним прецедентом покарання нацистських воєнних злочинців – громадян Німеччини, заклав підвалини міжнародного кримінального права та надав прискорення у прийнятті рішення щодо проведення суду над головними воєнними злочинцями гітлерівської Німеччини.
