Поява та поширення секти шалопутів у Павлоградському повіті Катеринославської губернії (друга половина ХІХ ст.).

Анотація

Мета. Стаття має на меті висвітлити історію появи та поширення секти шалопутів у Павлоградському повіті Катеринославської губернії.

Методологія дослідження. Методологічну основу статті складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічних (аналізу та синтезу), а також класифікаційного, компаративного та метода періодизації.

Наукова новизна. Уперше у вітчизняній історіографії предметом спеціального наукового дослідження стала секта шалопутів та її діяльність у Катеринославській губернії. На підставі місіонерських та поліцейських звітів розглянуто роль Григорія Шевченка у створенні секти, визначено ареал її поширення в межах регіону, визначено національний та соціальний склад учасників.

Висновки. З’ясовано, що Григорій Шевченко заніс у Павлоградський повіт Катеринославської губернії шалопутське вчення з південноукраїнських регіонів, вірогідно з Таврійської губернії. Створена ним секта за своїм характером була христововірською або хлистівською. Її догмати та церемоніал носили яскраво виражене містичне забарвлення. Григорій Шевченко залишався цілком самостійним лідером групи своїх одновірців, він не входив до якоїсь більш розгалуженої спільноти, а його громада на протязі свого існування залишалася абсолютно автономною одиницею. Ставлення сановників РПЦ та представників світської влади до нової релігійної організації було вкрай негативним. Проти сектантів застосовувалися різні засоби тиску: від примусових співбесід до вироків сільської громади та відвертих репресій з боку каральних органів.