Мисливські звичаї, вірування та заборони Житомирського Полісся (за польовими матеріалами)

Анотація

На основі експедиційних матеріалів із Лугинського, Новоград-Волинського, Ємільчинського і Коростенського районів Житомирської області розглянуто звичаєві норми, табу, народні знання і світоглядні уявлення, пов’язані з мисливським промислом. Наведено польові матеріали, які ілюструють основні положення статті.

Метою розвідки є дослідження традиційних мисливських звичаїв, вірувань та заборон, що сформувалися на Житомирському Поліссі.

Методологічну основу дослідження складають методи історичних наук, принципи об’єктивності, комплексності, історичності, системності; методи аналізу та синтезу, типологічний, порівняльно-історичний. Застосований етнологічний метод польових обстежень за авторськими питальниками; збирання інформації здійснювалось за кущовим методом.

Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній уперше в українській етнологічній літературі висвітлені звичаї, обряди та заборони, що стосуються вогнепальної мисливської зброї, успіху в промислі, характерні для Житомирського Полісся. Проаналізовані вірування, пов’язані з першим пострілом із нової рушниці, причинами її «псування» та основними способами «виправлення». З’ясовано ступінь збереженості в регіоні давніх вірувань про заборону на контакт жінки із мисливським спорядженням та звичаїв ритуальної чистоти мисливця. Показано ставлення сучасних мисливців до давніх ритуалів. Висвітлено ступінь збереженості вірувань у «перехід дороги» мисливцеві старою жінкою, жінкою з «поганим оком», порожніми відрами, а також котом і зайцем.   Відзначено збереженість окремих прикмет вдалого полювання, серед яких – не митися і не голитися, віщі сни. Обґрунтовано заборону на звертання за Божою поміччю у промислі й дотримання звичаєвих норм полювання. Проаналізовано звичаї, пов’язані із ритуальною стріляниною мисливців у певні дні народного календаря.

Висновки. Мисливство, як одна з найдавніших форм господарської діяльності, акумулювало в собі численні звичаї, обряди, світоглядні уявлення, народні знання  та норми звичаєвого права. Вони змінювались у зв’язку з розвитком суспільства і зміною ролі промислу в системі життєзабезпечення. При збереженості в народній пам’яті  давніх вірувань та звичаєвих норм, з’ясовано, що основною запорукою успіху мисливського промислу сучасні мисливці вважають набутий виробничий досвід і знання. Давні світоглядні уявлення і звичаєві норми, які сформувалися в системі мисливського промислу, є важливою складовою нематеріальної культурної спадщини українців.