Урбаноніми антропонімного походження на мапі сучасного Харкова
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6505-2020-30-08Ключові слова:
антропонім, вулиця, історичне краєзнавство, ономастика, міська назва, Україна, урбанонім, ХарківАнотація
Мета. Мета статті ‒ висвітлити особливостей функціонування урбанонімів у сучасному Харкові.
Методологія дослідження. Аналізування урбанонімів становить низку методологічних проблем, що пов’язані зі складнощами узагальнення й оцінювання різноманітних даних, які розкривають внутрішню неоднорідність урбанонімів як складника топоніміки (урбаноніміки). Урбанонім передусім є мовним явищем. Дослідження спирається на класифікацію урбанонімів, що побудована на основі двох принципів, морфологічного й семантичного, і поширена в лінгвістиці. У статті аналіз урбанонімів і процесів створення нового найменування авторка поєднує з дослідженням мовної специфіки назв вулиць, застосовуючи лінгвістичний аналіз, який передбачає ідентифікацію певної мовної одиниці, виявлення всіх її ознак. Також авторка використала загальнонаукові методи дослідження: аналіз і порівняння.
Наукова новизна дослідження. Уперше у вітчизняному мовознавстві здійснено лінгвістичний аналіз урбанонімів антропонімного походження, досліджено їхню словотвірну специфіку і суспільні та культурні чинники впливу на функціонування урбанонімів.
Висновки. Харківська топонімія являє собою комплекс особливих моделей словотвору неоднакової продуктивності. Найпродуктивніший спосіб утворення харківських топонімів ‒ морфологічний. У меморіальних назвах продуктивною моделлю є форма родового відмінка власної назви. Інші способи словотворення харківських топонімів є малопродуктивними. У топонімії Харкова є назви у формі прикметника, в основі яких фігурує антропонім, але не всіх їх утворено від імен і прізвищ людей, а від тих об’єктів, що свого часу мали у назвах ці імена чи прізвища.
Особливістю офіційної харківської топонімії була російська мова. За попередніми підрахунками авторки статті частина міських назв українською мовою в різні часи історії Харкова складала від 3% до 8%.
У Харкові довгий час існували, а деякі й досі існують, граматично неправильні назви. В основі назви завжди повинна бути характеристична ознака номінації, що не завжди притаманне топонімам сучасного міста Харкова. Як свідчать факти останнього перейменування, здійсненого у 2015‒2016 рр., згідно з вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки» в Харкові було перейменовано декілька сотень внутрішньоміських об’єктів, нові назви яким надано з неоднаковим ступенем коректності.
Отримані результати можуть використовуватися для підготовки спеціальних курсів з регіональної ономастики, історичного краєзнавства й урбаністики, а також у просвітній і культурно-масовій роботі.