Урбоекологічні чинники міського простору Харкова (1654 – 1785 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6505-2019-29-06Ключові слова:
Харків, урбоекологічні чинники, зелений простір, урбаністикаАнотація
Ця стаття присвячена актуальній темі, що, нажаль, досі залишається поза увагою дослідників – історії зеленого простору міста Харкова. Із використанням джерел кінця XVII-кінця XVIII ст. робиться спроба проаналізувати антропогенний тиск, якого зазнавала територія міста та визначити граничну межу населення, яке могло проживати на ній. Стаття написана на основі акторно-мережевої теорії, що закликає аналізувати вплив людських та природних акторів як симетричний. Такий підхід дозволив проаналізувати зібраний матеріал з точки зору ідеї коеволюції міста та природного середовища. Авторкою були проаналізовані основні урбоекологічні чинники та доведено, що більшість екологічних проблем, що дошкуляли мешканцям міста у ХІХ ст., у попереднє століття були невідомі. Потреба мешканців у воді була повністю забезпечена завдяки системі колодязів, що існували майже на кожному подвір’ї, так само повноводними були харківські річки. Достатня кількість дерев захищала місто від пилу. Проте із розвитком міста, в тому числі, через осушення значних ділянок та їх подальшою забудовою, місто зазнавало руйнівних наслідків екологічної ситуації. Всього цього можна було б уникнути як би відповідальні за благоустрій чиновники були компетентні у даному питанні. Таким чином, стаття закликає до подальшого дослідження історії зелених просторів міста з метою сформулювати принципи коеволюції зеленого та «зробленого людиною» (man-made) просторів.