Урбоекологічні чинники міського простору Харкова (1654 – 1785 рр.)

Анотація

Ця стаття присвячена актуальній темі, що, нажаль, досі залишається поза увагою дослідників – історії зеленого простору міста Харкова.  Із використанням джерел кінця XVII-кінця XVIII ст. робиться спроба проаналізувати антропогенний тиск, якого зазнавала територія міста та визначити граничну межу населення, яке могло проживати на ній. Стаття написана на основі акторно-мережевої теорії, що закликає аналізувати вплив людських та природних акторів як симетричний. Такий підхід дозволив проаналізувати зібраний матеріал з точки зору ідеї коеволюції міста та природного середовища.  Авторкою були проаналізовані основні урбоекологічні чинники та доведено, що більшість екологічних проблем, що дошкуляли мешканцям міста у ХІХ ст., у попереднє століття були невідомі. Потреба мешканців у воді була повністю забезпечена завдяки системі колодязів, що існували майже на кожному подвір’ї, так само повноводними були харківські річки.  Достатня кількість дерев захищала місто від пилу. Проте із розвитком міста, в тому числі, через осушення значних ділянок та їх подальшою забудовою, місто зазнавало руйнівних наслідків екологічної ситуації. Всього цього можна було б уникнути як би відповідальні за благоустрій чиновники були компетентні у даному питанні.  Таким чином, стаття закликає до подальшого дослідження історії зелених просторів міста з метою сформулювати принципи коеволюції зеленого та «зробленого людиною» (man-made) просторів.