Король Данило Романович у русько-монгольських відносинах: дискусійні питання історіографії

Анотація

У статті проаналізовано актуальні питання русько-монгольських відносин часів короля Русі Данила Романовича. Розглянуто висвітлення в історіографії дискусійних аспектів політичних відносин Русі й Золотої Орди. Зроблено висновок про те, що враження, яке зробили монголи на молодого князя Данила під час битви на річці Калка спонукало його зайнятися реформуванням власного війська, здійснивши запозичення з монгольської тактики і озброєння. Встановлення влади галицько-волинського правителя у Києві 1239 р. стало причиною того, що монгольські завойовники захопили не лише давню столицю Русі, а й Володимир і Галич. Спроби Данила Романовича організувати спільну з угорцями і поляками боротьбу проти монголів в 1240–1241 рр. закінчилися невдачею. Незважаючи на те, що походи монгольських військ завдали великих втрат, вважаємо гіпотезу щодо повного запустіння Руської землі застарілою і необґрунтованою. У той же час під безпосередньою владою монгольських урядників опинилися Болохівщина і Переяславщина. Натомість залежність Галицької і Волинської земель від монголів була номінальною, оскільки Романовичі продовжували проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику. Статус Данила як «мирника» хана Батия посприяв укладенню політичного союзу з угорським королем Белою ІV. Політична угода Данила Романовича з Андрієм Ярославовичем викликала різку негативну реакцію у монголів. Після перемоги Неврюя над володимиро-суздальським князем 1252 р. проти Данила почав військові дії Куремса. Однак, завдяки рішучим діям Романовичів, останній неодноразово зазнавав поразок. Підтвердженням суверенного статусу Данила Романовича стала його коронація у другій половині 1253 р. Останній етап відносин короля Русі Данила Романовича з монголами відбувався наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХІІІ ст. Бурундай зумів не лише зруйнувати союз Данила з Литвою, а й відновити владу хана над володіннями Романовичів. При цьому важливо наголосити на тому, що останні залишилися у статусі «мирників», а не «данників», як правителі Північно-Східної Русі. Відсутність баскаків, а також передача монголами ярлика на Київ володимиро-суздальським князям, прямо залежним від Золотої Орди, черговий раз підкреслює інший юридичний статус Галицької і Волинської земель.