Болгарське Відродження як «місце пам’яті».

Abstract

У статті аналізуються основні положення концепції «lieux de mémoire» («місць пам’яті»), простежується її критична рефлексія, досліджується її застосування для вивчення пам’яті у національних та наднаціональних контекстах. Застосовуючи положення П. Нора про матеріальний, символічний і функціональний змісти «місць пам’яті» та тезу Ф. Б. Шенка щодо плинності значень, які спільнота асоціює з ключовими образами спільного для її членів минулого, автор розглядає Болгарське Відродження як історіографічний образ, феномен комеморативної політики та чільний елемент національної історичної міфології.