Дунайська ідентичність та громадянськість пограниччя: на шляху до нової європейської внутрішньоконтинентальної («дунайської») Ганзи?

Анотація

У статті представлені інтелектуальні передумови формування концепту «внутрішньоконтинентальної Ганзи», а також феномену її громадянськості. Автор пропонує розглядати території, що є прилеглими до річки Дунай, як «текучі» кордони, що можуть бути покладені в основу формування інтеграційних кордонів для культурної, торгівельної та соціальної коаліції безпосередньо придунайських і довколишніх міст. Хоча місцеві ідентичності і громадянськість були утворені в основному всередині локальних національно-етнічних спільнот, а громадська думка з питання ідентичності схильна до її обмеження вузькою територією узбережжя річки Дунай, в рамках проектів з області літератури і мистецтва моделюються дунайські ідентичності в більш широкому розумінні. В якості своєрідних першопроходців, що створюють фундамент для формування подальших торгових і політичних мереж між містами, розглядаються громадянські і культурні мережі. На прикладі дунайського прикордоння аналізується трансформація самої природи кордонів, яка характеризується загальним, але при цьому селективним стиранням кордонів як бар'єрів, зростанням їхньої проникності для потоків капіталів, товарів, інформації та певних груп людей. Пояснюючи ці зміни, автор пов'язує процеси трансформації природи кордонів з історичними періодами формування територіальності, відносин між державними утвореннями. При розгляді «внутрішньоконтинентальної Ганзи» підкреслюється необхідність поєднання підходів до розгляду кордонів з одного боку, як природно сформованих, з іншого – як і штучно сконструйованих.