Теорії мереж Н. Кристакіса та М. Грановеттера: евристичні можливості у дослідженні соціального капіталу органів місцевого самоврядування
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-6521-2025-54-03Ключові слова:
соціальна мережа, соціальний капітал, органи місцевого самоврядування, інтеракціяАнотація
У статті досліджуються органи місцевого самоврядування (ОМС) як соціальна мережа і осередок утворення та накопичення соціального капіталу. Розглядається соціальний капітал як базис діяльності ОМС, що, своєю чергою, є основою для розвитку громад в умовах сучасних соціально-політичних викликів. Акцентується увага на специфічних властивостях соціальної мережі, які сприяють нарощуванню соціального капіталу. Демонструється гетерогенність та плюральність концепцій соціального капіталу та соціальної мережі. Висувається гіпотеза, що соціальний капітал є вагомим чинником формування громадянського суспільства, а також ефективного функціонування ОМС. На підставі концепції Джона Гавенти щодо основних принципів діяльності публічної влади описуються властивості нової політики ОМС у рамках реформи децентралізації. Аналізуються ключові концепції соціального капіталу (П. Бурдьє, Дж. Коулман, Н. Лін), завдяки чому пропонується низка концептуалізацій, зокрема ОМС інтерпретовані як соціальна мережа з процесами нарощування соціального капіталу. Потенціал утворення соціального капіталу розглядається крізь теорії соціальних мереж Н. Кристакіса та М. Грановеттера. На основі ідей Н. Кристакіса з'ясовано, що ОМС – це нестихійна соціальна мережа з особливим набором зв'язків, в якій серед чинників формування соціального капіталу вичленовано внутрішньогрупові зв'язки; згуртування; емерджентність; наявність внутрішньомережевих груп. Окремо обговорюється принцип «слабких» зв’язків М. Грановеттера в оптиці аналізу ОМС, згідно з яким «слабкі» зв’язки «працюють» як конденсатор соціального капіталу, який відкриває доступ до різноманітних ресурсів: інформації, робочих місць, фінансових джерел, інших соціальних і матеріальних цінностей. Авторка підсумовує евристичну перспективність дослідження ОМС як соціальної мережі (зокрема як місця формування соціального капіталу) крізь призму концепцій М. Грановеттера та Н. Кристакіа.
Посилання
Bourdieu P. The Forms of Capital. Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education. 1986. URL: https://home.iitk.ac.in/~amman/soc748/bourdieu_forms_of_capital.pdf (дата звернення: 23.01.2023)
Coleman J. S. Social Capital in the Creation of Human Capital. The American Journal of Sociology. 1988. Vol. 94. Pp. 95–120
Putnam R., et al. Social capital: Measurement and consequences. Canadian journal of policy research, 2001. № 2.1. Pp. 41-51.
Фукуяма Ф. Соціальний капітал. Незалежний культурологічний часопис «Ї». 2008. № 53. URL: http://www.ji.lviv.ua/n53texts/fukuyama.htm (дата звернення: 01.02.2025).
Hanifan L. The rural school community center. Annals of the American Academy of Political and Social Science. 1916. No. 67. URL: https://www.jstor.org/stable/1013498 (дата звернення: 10.02.2025).
Гриненко А. М., Кирилюк В. В. Сучасні підходи щодо визначення понять соціальної згуртованості та соціального капіталу. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2017. № 1 (13). С. 135-141.
Кирилюк В. В. Основні чинники формування соціальної згуртованості суспільства. Вісник Одеського національного університету. Серія : Економіка. Т. 19. Вип. 2 (5). 2014. С. 55-58;
Карпова І. Феномен соціального капіталу: зміст та фактори накопичення. Ефективна економіка. 2014. № 10. URL: http://surl.li/bdeco (дата звернення: 01.02.2025).
Криськов А. А., Криськова Л. П. Соціальний капітал: значення та функції. «Інновації: аспекти управління, виробництва, сфери обслуговування». Матеріали VIII-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції пам’яті почесного професора ТНТУ, академіка НАН України М.Г. Чумаченка. ТНТУ імені Івана Пулюя. Тернопіль. 28 березня 2019 року. С. 37-38.
Гірман О. Соціальний капітал як ресурс регіонального розвитку. Державне управління та місцеве самоврядування. 2017. Вип. 4. С. 62-69.
Єрмакова О. А. Соціальний капітал як важливий фактор економічного розвитку України та її регіонів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Проблеми економіки та управління. 2016. № 847. С. 88-96.
Gaventa J. Strengthening Participatory Approaches to Local Governance: Learning the Lessons from Abroad. National Civic Review. 2004. P. 16-27.
Штомпка П. Соціальний капітал. Теорія міжособистістного простору. Київ: Дух і літера, 2022. 400 с.
Lin N. A Network Theory of Social Capital. Handbook on Social Capital. 2005. URL: http://www.pro-classic.com/ethnicgv/SN/SC/paper-final-041605.pdf (Дата звернення: 11.02.2023).
Lin N. Social networks and status attainment. Annual Review of Sociology. 1999. P. 467–487.
Lin N. Social Capital: A Theory of Social Structure and Action. Cambridge: Cambridge University Press. 2001. P. 280.
Christakis Nickolas A., Fowler James H. Connected: The Surprising Power of our Social Networks and How they Shape our Lives. Little, Brown, New York. 2009. 353 p.
Granovetter M. The strength of weak ties. American Journal of Sociology. Volume 78. Issue 6. 1976. URL: https://snap.stanford.edu/class/cs224w-readings/granovetter73weakties.pdf (Дата звернення: 19.02.2025).
