Концепція соціального зв’язку Агнеси Звоницької

Анотація

У статті розкривається проблематика соціологічної концепції соціального зв’язку першої української жінки-дослідниці А. Звоницької, встановлюються змістовні зв’язки між її концепцією та класичними й сучасними соціологічними теоріями. Зазначається, що А. Звоницька виділяла три аспекти соціальності, які умовно можна назвати когнітивним, акціональним та комунікативним. Вона підкреслювала, що соціальний зв’язок має бути встановлений індивідами свідомо, а проявитися він може у їхній спільній діяльності, яка має бути узгодженою. А. Звоницька виокремлювала три моменти у процесі встановлення соціального зв’язку: 1) момент набуття особистістю знань та властивостей від навколишнього психологічного середовища, або момент проєктивний, 2) заломлення цих набутих знань та властивостей в особистій свідомості, або суб’єктивний момент; 3) припущення існування цих суб’єктивно заломлених властивостей й в оточуючих особистостях, або момент еєктивний. Аналізуються негативні наслідки розриву соціального зв’язку в ситуації соціального конфлікту чи соціальної кризи. Досліджується зміст закономірностей щодо протікання соціальних конфліктів, які сформулювала А. Звоницька, а саме: 1) чим глибший соціальний зв’язок й тісніші відносини в соціальній групі, тим гостріше і сильніше в ній проявляється соціальна криза; 2) чим сильніше і частіше відбувається порушення імперативних (в очах кожної сторони) норм, тим сильніше зростає обурення; 3) в ситуації постконфліктного стану суспільства ненависть змінюється соціальною втомою та станом пригніченості та апатії. Наголошується, що, на думку А. Звоницької, значну роль у відновленні соціального зв’язку відіграє симпатія. Соціальний зв’язок сприяє поглибленню симпатії, яка, своєю чергою, поглиблює соціальний зв’язок. Зроблено висновок, що симпатія стає соціальним чинником згуртованості соціальних груп та є результатом усвідомлення подібності суб’єктивного досвіду індивідів.