Чинники неефективності соціальної комунікації вимушених мігрантів у приймаючому суспільстві

Анотація

У статті розглянуті фактори неефективної соціальної комунікації між вимушеними мігрантами та місцевим населенням у приймаючому суспільстві. Серед них такі, як наявність упередженості та стереотипів у ставленні комунікаторів один до одного; пережита колективна травма, що ускладнює процес створення вимушеними мігрантами нових соціальних контактів, викликає «синдром недовіри» та спричиняє прийняття мігрантами ролі жертви; наявність об’єктивних розбіжностей у потребах, які можуть по-різному сприйматися сторонами комунікації як наслідок різного особистого досвіду; наявність соціокультурних розбіжностей між представниками приймаючої громади та вимушеними мігрантами, що може бути спричинено специфікою місцевого ринку праці та мовними традиціями. Акцентовано увагу на тому, що зазначені фактори можуть впливати на сприйняття вимушеними мігрантами кількох контекстів комунікації, зокрема таких, як фізичний, соціально-рольовий, емоційний контексти та контекст, що задається темою спілкування. Підкреслено, що в умовах недостатньої інформованості суб’єктів комунікації один про одного та про предмет спілкування значним чинником (не)порозуміння стає інференція, під якою слід розуміти процес конструювання певних знань та висновків про партнера по комунікації (та про предмет обговорення) засобом використання невербальних, фонових каналів комунікації. Сформульовано висновок про те, що важливим фактором успішної взаємодії між переселенцями та приймаючою громадою може стати більш широке залучення ВПО до вирішення проблем, існуючих як у них самих, так і у приймаючих громад, що буде сприяти поглибленню розуміння соціокультурного контексту та потреб кожної із груп представниками іншої групи.