Пекінський консенсус як основа соціальних змін у КНР

Анотація

У статті розглядаються засади Пекінського консенсусу, який став альтернативою Вашингтонському консенсусу, - списку рекомендацій по реалізації макроекономічної політики у країнах, що розвиваються. Американський економіст Джошуа Рамо Купер, який запропонував цю назву для китайської моделі соціальних змін, вбачав в ній не лише спробу пристосувати західноєвропейські принципи ринкової економіки до культурних та політичних реалій сучасного Китаю, а й «нову фізику розвитку та влади». Одним з головних завдань вибудови даної моделі розвитку було намагання захистити країну від зовнішніх факторів, які можуть негативно вплинути на процес реформування; намагання перетворити процесс реформування у
внутрішній, такий, що буде відбуватися подібно «ланцюговій реакції». У статті розкриваються засади Пекінського консенсусу і наводиться критика деяких з них. Серед цих засад – «зміни, нововведення та інновації», які доповнюються фокусом на рівності, намаганням застосовувати асиметричну силу у відносинах з державами-гегемонами, розвивати доброзичливі стосунки с якомога більшим числом країн, але, перш за все, з найближчими сусідами тощо.