Стилі керівництва та якості керівника як головні складові ефективного менеджменту соціальної служби в умовах воєнного стану

Анотація

Стаття присвячення огляду та аналізу різновидів стилів управління та якостей керівника соціальної служби. Обґрунтовано важливість дослідження змін у системі відносин «керівник – підлеглий» з огляду на певні проблеми й складності в роботі соціальних служб за умов воєнного стану в Україні. У статті застосовуються методи аналізу й узагальнення для уточнення визначення поняття «стиль керівництва», а також груп важливих особистісних і професійних якостей керівника. Емпіричною базою статті є результати структурованих інтерв’ю, проведених із керівниками соціальних служб, громадських організацій та благодійних фондів, реалізованого у межах наукової теми кафедри соціології управління та соціальної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Актуальні напрями менеджменту соціальних служб». За результатами дослідження, авторкою сформовано декілька груп якостей керівника соціальної служби (професійні, лідерські, особистісні й комунікативні), які є актуальними для здійснення управлінського впливу за умов стабільного становища та в період дії воєнного стану в країні. На підставі аналізу переваг і недоліків різних стилів керування, авторка статті дійшла висновку про необхідність ситуативного застосування, в умовах війни, комплексу прийомів і методів управління, притаманних демократичному та директивному стилям. Результати емпіричного дослідження довели, що в умовах загроз і ризиків, обмеженості ресурсів, високого навантаження на працівників роль комплексу лідерських та особистісних якостей керівника значно підвищується. Керівник-лідер повинен вміти не лише організовувати робочу діяльність та регулювати офіційні трудові відносини, а й надихати співробітників, заохочувати їх до досягнення цілей та підтримувати загальну позитивну соціально-психологічну атмосферу організації. А особистісні характеристики керівника такі як емпатія, людяність та увага до підлеглих стали важливими для моральної та психологічної підтримки персоналу служби у воєнні часи, коли окрім складнощів, що виникають у трудовому процесі, існує реальна загроза безпеці й життю.