НЕМАТЕРІАЛЬНА ПРАЦЯ ЯК ФЕНОМЕН ТА ПОНЯТТЯ: СТАТУС У СВІТІ НЕНАДІЙНОСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2218-2470-2020-10-01Ключові слова:
ненадійність,, глобалізація, соціальна політика, нематеріальна праця, Мауріціо Лаццарато, робітники нематеріальної праці, прекарністьАнотація
Статтю присвячено проблемі нематеріальної праці в сучасному світі як феномену, а також можливостям його вивчення соціологічними інструментарієм – як категорії. Нематеріальна праця розглядається авторами як специфічний феномен, становлення і поширення якого істотно пов’язано зі світом глобального капіталізму. У статті описуються особливості та аспекти нематеріального праці як феномену і як концепту. Спираючись на розробки П. Бурдьє, М. Лаццарато, Г. Стендінга, дослідники аналізують становлення і розвиток феноменальності й епіфеноменальності нематеріальної праці в глобальному світі. Особлива увага приділяється прекарному статусу нематеріальної праці та її носіїв, співвідношенню ненадійності і прекарності в природі нематеріальної праці. Ці концепції та ідеї використовуються для дослідження актуальних трансформацій і для спроби прогнозування майбутніх змін в статусі, діяльності та особливостей носіїв нематеріальної праці в сучасному світі. Автори доводять, що соціальні політики і соціальна робота відносно носіїв нематеріальної праці не можуть бути здійснені за модерним зразками і паттернами, але повинні бути специфіковані для нових умов. Крім того, автори аргументують, що ненадійність нематеріального праці змінює перспективи, обмеження і особливості як самого статусу праці (зокрема, приховуючи чималу його частину саме як працю), так і можливості інструментаріїв державного регулювання, соціальної політики і соціальної роботи відносно нього: зокрема, виявляється, що глобальний світ породжує цілі групи нематеріальної праці, по-різному включені в прекарну економіку, ненадійність соціального статусу – і при цьому виключені з соціальної політики і соціальної роботи, а також що сам феномен (нематеріальної) праці в такому світлі стає деінституціоналізованим, аморфним , дифузним, констелятивним, осцилюючим і опалесциюючим.