АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ ШИМКОВ – ПРОФЕСОР ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, ВИДАТНИЙ ОРГАНІЗАТОР ФІЗИЧНОЇ ОСВІТИ, ПЕДАГОГ, ПОПУЛЯРИЗАТОР НАУКИ ТА ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
Анотація
У статті узагальнені відомості про життєвий шлях, наукову, педагогічну та громадську діяльність відомого фізика А. П. Шимкова, заслуженого професора Харківського університету. Під час навчання у Харківському університеті А. П. Шимков входив до таємного студентського демократично-революційного товариства. Був заарештований і тимчасово ув’язнений в Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці. Закінчив екстерном Харківський університет у 1860 році. У 1864 році захистив магістерську, а у 1868 році – докторську дисертацію. У 1866 – 1867 роках успішно пройшов наукове стажування в університетах Німеччини, Швейцарії Франції. 32 роки (з 1867 року до 1899 року) очолював кафедру фізики та керував фізичним кабінетом у Харківському університеті. За сумісництвом працював у Харківському технологічному інституті та у Харківському ветеринарному інституті. Опублікував «Курс дослідної фізики», який тривалий час використовувався як основний підручник з фізики в університетах Російської імперії, а також уклав підручник «Теоретична фізика», який був першим підручником із теоретичної фізики, опублікованим у Харківському університеті. Постійно працював над поповненням колекції приладів фізичного кабінету. Запровадив на фізико-математичному факультеті Харківського університету прогресивну систему підготовки фізиків, яка ґрунтувалась на поєднанні теоретичної, експериментальної та науково-методичної підготовки фахівців. Був одним із засновників Товариства дослідних наук при Харківському університеті. Найбільш здібними учнями А. П. Шимкова були О. К. Погорілко та М. Д. Пильчиков, яких після закінчення Харківського університету за рекомендацією А. П. Шимкова залишили на кафедрі фізики як стипендіатів для підготовки до викладацької роботи. Переклав і видав кілька наукових та науково-популярних книг, написаних видатними зарубіжними вченими. Редагував журнали «Світ» та «Хуторянин». Проживаючи в Харкові та в Полтаві активно займався громадською, просвітительською і благодійною діяльністю. Був членом Харківського і Президентом Полтавського сільськогосподарського товариства.
Завантаження
Посилання
2. N. L. Polyakova. Uchenyye zapiski Khar'kovskogo universiteta. 5, 5 (1955). (In Russian).
3. V. P. Plachynda. Mykola Dmitrievich Pylchykov. Naukova Dumka, K. (1983), 198 p. (In Ukrainian).
4. I. F. Pavlovskiy. Poltavtsy: Iyerarkhi, gosudarstvennyye i obshchestvennyye deyateli i blagotvoriteli: Opyt kratkogo biogr. slovarya Poltav. gub. s poloviny XVIII v. Polt. uchen. arkhivnaya komis., Poltava (1914), 294 p. (In Russian).
5. V. M. Samorodov, O. O. Shyyan. In Materialy X Vseukrayinsʹkoyi konferentsiyi molodykh uchenykh ta spetsialistiv «Istoriya osvity, nauky i tekhniky v Ukrayini» 26 travnya 2015 r. Vinnytsya, 53 (2015). (In Ukrainian).
6. Dokladnaya zapiska Predsedatelya Peterburgskoy sledstvennoy komissii Annenkova V. A. Dolgorukovu po delu Khar'kovskogo i Kiyevskogo taynykh obshchestv. In Obshchestvenno-politicheskoye dvizheniye na Ukraine v 1856-1862 g., sbornik dokumentov, Vidavnitstvo Akademii nauk Ukrains'koi RSR, Kiiv (1963), s. 63. (In Russian).
7. A. Shimkov. Annalen der Physik und Chemie, XXIX, 12, 508 (1886).
8. L. M. Andreasov. Iz istorii otechestvennoy khimii. Rol' uchenykh Khar'kovskogo universiteta v razvitii khimicheskoy nauki, sbornik statey, Izd-vo KHGU, Khar'kov (1952), s. 225. (In Russian).
9. Reports of meetings for 1890, Vol. XVII, Kharkov University Publication, Kharkov (1891), 73 p. (In Russian).
10. Yu. V. Dyatlov. In Visnyk Chernihivsʹkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni T. H. Shevchenka, 36 (2), 158, CHDPU, Chernihiv (2006). (In Ukrainian).
11. V. P. Poyda, V. I. Biletsʹkyy, V. V. Nerubenko, K. I. Bayramova, M. I. Bobrova, K. O. Minakova, O. V. Semenov, O. P. Suk, E. S. Yunash, O. M. Menʹshova. Visnyk Kharkivsʹkoho natsionalʹnoho universytetu imeni V. N. Karazina, seriya «Fizyka». 26, 64 (2017). (In Ukrainian).
3.gif){kind=logo}
