ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ СЕВЕРИНА БОЕЦІЯ: ГОЛОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА СЕНСИ В КОНТЕКСТІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ТЕОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2226-0994-2020-63-12Ключові слова:
епістемологія, пізнання, божественний розум, інтелект, знання, теологіяАнотація
У статті розглянуті питання окремих вихідних положень теорії пізнання як частини теології відомого мислителя Середньовіччя Северина Боеція. Розглядаються головні концепції пізнання: розум, інтелект, розуміння, божественне знання, узагальнення, божественний розум, проста форма та інші. Метою статті є систематичний виклад ключових проблем, які виявляють місце пізнання як діяльності, що визначає сенс існування людини в епістемологічній доктрині С. Боеція. Викладено аргументи на користь співвідношення поняття «божественного розуму» С. Боеція та поняття νους (з грецьк. «розум») у Арістотеля. Виявлено походження концепції «простої форми». На основі концептуального аналізу продемонстровано, що значна частина епістемологічних ідей Северина Боеція є запозиченнями в Арістотеля. Здійснено дослідження щодо співвідношення між концепціями «простої форми» і «божественного знання» як різних типів знання, що здобуваються за допомогою «божественного розуміння». Продемонстрована значимість концепцій вищого рівня пізнання та досліджена мета їх введення С. Боецієм у праці «Розрада від Філософії» (у контексті його епістемології). Виокремлені причини різнорівневості засобів пізнання та типів знання, а також причини різної їх досконалості (відповідно до принципу ієрархічної вкладеності). Визначено, що метафізичними сутностями, які брали участь у такому розподілі, є доля, провидіння та божественний розум. Досліджене використання людиною різних засобів пізнання в освіті й науці та встановлено розподіл засобів пізнання й типів знання відповідно до окремих наук за класифікацією С. Боеція. Підсумком дослідження стає теологічна інтерпретація поглядів С. Боеція на межі й можливості людського пізнання та призначення людини як істоти, створеної Богом.
Посилання
Aristotle. (2018). Metaphysics. (A. Markov, Trans.). Moscow: Ripol Classic. (In Russian).
Blackwood, S. (2015). The Consolation of Boethius as Poetic Liturgy. Oxford: Oxford University Press. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780198718314.001.0001.
Boethius, S. (1918). The Theological Tractates and The Consolation of Philosophy with an English Translation from the Latin. (H. F. Stewart & E. K. Rand, Trans.) Portsmouth: Heinemann. (In Latin & English).
Boethius, S. (1934). The Consolation of Philosophy, Five Books. Vienna: Hoelder-Pilcher-Tempsky; Leipzig: Academic Publishing Society. (In Latin).
Boethius, S. (2020). The Consolation of Philosophy. (A. Sodomora, Trans.). Lviv: Apriori. (In Ukrainian).
Bokal, A. V. (2003). Problematization of the Ontological Status of Universals in the Philosophical Heritage of S. Boethius. The Herald of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Philosophy. Political science), 54, 10–11. (In Ukrainian).
Chadwick, H. (1981). Boethius, the Consolations of Music, Logic, Theology, and Philosophy. Oxford: Oxford University Press; New York: Clarendon Press.
Gruber, J. (1978). Kommentar zu Boethius de Consolatione Philosophiae. Berlin: Walter de Gruyter. (In German).
Kondziolka, V. (2020). The Last Roman. In S. Boethius. The Consolation of Philosophy (pp. 19–48). (A. Sodomora, Trans.). Lviv: Apriori. (In Ukrainian).
Kotusenko, V. (2016). Evolution of Some Epistemological Ideas in the Philosophy of Western European Middle Ages. NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious, 180 (Philosophy and Religious Studies), 30–36. (In Ukrainian).
Kulyk, M. R. (2020). The Concepts of “Divina Intellegentia” and “Simplicia Forma” in the Theological Epistemology of Severin Boethius. In Proceedings from the International Scientific Conference “Days of Science of the Faculty of Philosophy – 2020” (Part 1, pp. 10–11). (In Ukrainian).
Magee, J. (1989). Boethius on Signification and Mind. Leiden; New York: E. J. Brill. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004320741.
Marenbon, J. (2003). Boethius. New York: Oxford University Press. DOI: https://doi.org/10.1093/0195134079.001.0001.
Marenbon, J. (Ed.). (2009). The Cambridge Companion to Boethius. Cambridge: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CCOL9780521872669.
Phidenko, S. (2006). Severinus Boethius: Logical Interpretation of the Trinitarian Problem. Ukrainian Religious Studies, 38, 20–31. (In Ukrainian). DOI: https://doi.org/10.32420/2006.38.1720.
Radlov, E. L. (1902). Form, In Philosophy. In Encyclopedic Dictionary of Brockhaus and Efron (Vol. XXXVI). Saint Petersburg: Joint Stock Publishing Company F. A. Brockhaus – I. A. Efron. (In Russian).
Spade, P. V. (Ed.). (1994). Five Texts on the Mediaeval Problem of Universals: Porphyry, Boethius, Abelard, Duns Scotus, Ockham. Indianapolis: Hackett.
Suto, T. (2011). Boethius on Mind, Grammar and Logic. Leiden, The Netherlands: Brill. DOI: https://doi.org/10.1163/9789004216044.
Zhadko, K. (2011). Religious and Philosophical Alternatives in Self-Organization of Community. Humanitarian Bulletin of Zaporizhzhia State Engineering Academy, 46, 225–234. (In Ukrainian).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
