ЗДАТНІСТЬ СУДЖЕННЯ І PHRONESIS У ПРАКТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ Г. АРЕНДТ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2226-0994-2020-62-7Ключові слова:
постметафізичний універсалізм, контекстуалізм, phronesis, здатність судження, широта мислення, публічністьАнотація
Головною проблемою модерних універсалістських теорій практичної філософії є надання нормативним принципам та моральним судженням теоретичного обґрунтування, що уможливлює їхній загально обов’язковий та об’єктивно значущий характер. Труднощі, з якими стикаються такі проєкти, обумовлені відокремленням раціонального теоретизування від контекстів реального життя, тобто певним відривом теоретичного обґрунтування від практики. Вже звична для сучасної практичної філософії опозиція універсалізму і контекстуалізму сьогодні переосмислюється, з’являються теорії постметафізичного універсалізму, що центрують увагу зокрема на розробці останнього універсалістського проєкту дискурсивної етики в рамках критичної теорії «третьої хвилі». Метою статті є представлення етико-філософських ідей Г. Арендт як цікавої концепції поєднання кантівської теорії «здатності судження» і аристотелівського phronesis задля прояснення природи етико-морального судження. Його складність, наголошується в статті, полягає в поєднанні загального та окремого. Загальність судження, за Арендт, обґрунтовується в теорії «широти мислення» як здатності людей до спільної мови-дії. Чутливість до ситуації відбиває аристотелівське поняття phronesis. Під час аналізу арендтівського обґрунтування нормативних та етичних суджень, виявлено герменевтичний вектор її теорії, що надалі запозичується Ю. Габермасом і сучасними представниками критичної теорії. Особливу увагу приділено поняттю «публічності» як полю перетину теоретизування та практики. Визначено, що «публічність» у практичній філософії Арендт стає платформою реалізації спільної для всіх здатності до етично-морального міркування, що завжди необхідно орієнтуватися на рівень загальної людської ситуації. У підсумку оригінальна концепція Арендт розцінюється як шлях подолання опозиції універсалізму і контекстуалізму, що є актуальним у сучасному етико-філософському дискурсі.
Посилання
Adorno, T. (2000). Problems of Moral Philosophy. (M. L. Khorkov, Trans.). Moscow: Respublica. (Original work published 1967). (In Russian).
Arendt, H. (2000). Vita Activa or about Efficient Life. (V. V. Bibikhin, Trans.). Saint Petersburg: Aletheia. (Original work published 1958). (In Russian).
Arendt, H. (2013). Responsibility and Judgment. (D. Aronson, S. Bardina & R. Huliaiev, Trans.). Moscow: Gaidar Institute Publishing House. (Original work published 2003). (In Russian).
Arendt, H. (2013). The Life of the Mind. (A. Govorunov, Trans.). Saint Petersburg: Nauka. (Original work published 1977). (In Russian).
Aristotle. (1984). Nicomachean Ethics. Big Ethics. (N. V. Brahinskaia & T. A. Miller, Trans.). In Aristotle, The Collected Writings in 4 Vols. (Vol. 2, pp. 53–374). Moscow: Mysl’. (In Russian).
Gadamer, H.-G. (1999). Hermeneutics, Religion and Ethics. (J. Weinsheimer, Trans). New Haven: Yale University Press.
Günther, K. (1993). The Sense of Appropriateness: Application Discourses in Morality and Law. (J. Farrell, Trans.). New York: State University of New York Press.
Habermas, J. (2001). Moral Consciousness and Communicative Action. (D. V. Skliadniev, Trans.). Saint Petersburg: Nauka. (Original work published 1983). (In Russian).
Kant, I. (1994). Groundwork (or Foundations) of the Metaphysics of Morals. In I. Kant, The Collected writings in 8 Vols. (Vol. 4, pp. 154–246). (L. B. D., Trans.). Moscow: Choro. (Original work published 1785). (In Russian).
Kant, I. (2004). Critique of Practical Reason. Kyiv: Universe. (I. Burkovskyi, Trans.). (Original work published 1788). (In Ukrainian).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
