HOMO MILITARIS: ЧОМУ ЛЮДИНА ПРАГНЕ ВІЙНИ?

Анотація

Феномен війни посідає одне з чільних місць у площині соціально-філософських і культурологічних досліджень, а також займає неоднозначну позицію в житті самої людини. На історичній мапі ми спостерігаємо хвилі постійного виникнення збройних конфліктів, які неминуче призводять до фатальних наслідків, спричиняючи жахливий ефект руйнації у житті країн, народів і окремих людей. Війна переважно постає перед нами в образі жахіть і трагедій. Втім, у просторі філософії війну як специфічний феномен у бутті людства розглядають з різних ракурсів, зокрема й акцентуючи увагу на парадоксальності та багатовимірності даного явища. У запропонованій роботі автори намагаються проаналізувати концепт війни з огляду на певну «привабливість» і навіть «необхідність» цього явища для людини. Також виконується спроба підсумувати наявний спектр відповідей на питання про те, звідки в людині береться прагнення до насилля, тобто так звана «жага війни», яка й породжує «вічне повернення» та постійне перебування людей у стані війни. Результати даної розвидки свідчать про те, що війна є дійсно важливим явищем, яке можна вважати одним з фундаментальних атрибутів людської природи. Аналізуючи різні підходи, які пояснюють причини походження війни (натуралістичні, психологічні, економічні тощо), автори статті наголошують, що джерелом будь-яких збройних конфліктів все ж таки є вкоріненість «войовничості» у самому єстві homo sapiens. Людина має постійно виборювати право на своє існування. І така боротьба часто набуває різних за масштабом та характером форм, які можна розглядати як конкретні варіації єдиного феномену, що на теоретико-філософському рівні фіксується у концепті війни. Не зважаючи на природне почуття жаху, яке викликає слово «війна» на рівні буденної свідомості, за цією мовною оболонкою криються водночас біль і надія, смерть і свобода, віра в людину та у справедливість світобудови, а також готовність боротися за цю справедливість. Всі ці внутрішньо суперечливі смисли знаходять своє поєднання у філософськи опрацьованому понятті війни, а також і своє втілення у безлічі різних «воєн», які постійно веде людина внаслідок свого специфічного «буттєвого устрою». Людина, отже, є «істотою, що воює» або ж, як пропонують позначати цю особливість автори статті, – homo militaris.