Концепція розподіленого лідерства в освіті: розмаїття та еволюція підходів

Анотація

Метою статті є аналіз теоретичних і практичних аспектів, методологічних підходів, пов'язаних з концепцією розподіленого лідерства (РЛ). Це поняття дуже складне, суперечливе, і існує багато думок щодо його сутності, змісту, генезису в історії науки, ключових компонентів. Останні інтегровані освітні інновації, динамічний розвиток цифрових технологій та обмеження, пов’язані з пандемією, вимагають ефективної  командної роботи викладачів і студентів та переосмислення загальної концепції лідерства. Ролі лідера різноманітні, починаючи від сприяння, співробітництва та впливу, а також мають інші аспекти, такі як влада та престиж. Слід додати, що поняття «розподілене лідерство» тісно пов’язане з суміжними поняттями, такими як «спільне лідерство»  «колективне лідерство»,  «співлідерство», «емерджентне лідерство», «дисперсне лідерство» тощо. Розподілене лідерство має багато різних компонентів, які важко чітко визначити, але переважна більшість експертів сходяться на думці, що це перенесення уваги зі специфіки стилів керівництва, які визначаються якісними психологічними та поведінковими характеристиками формальних і неформальних лідерів, до ширшого та системного контексту, відмінною рисою якого є командна робота та колективна творчість. У статті аналізуються різні підходи до розподіленого лідерства та наголошується на необхідності його практичного застосування у сфері освіти. РЛ має величезний вплив на якісне підвищення організаційної культури колективу, вироблення оптимальних рішень складних проблем, сприяє підготовці ініціативних, творчих особистостей. Це дуже важливо у сфері освіти в умовах пандемії, коли значно зростає роль цифрових технологій та креативності педагогів. Слід також підкреслити, що існує тісний зв’язок між РЛ та ефективністю роботи педагогів