Місто у війні: Київ і кияни у Першій світовій

Анотація

У статті йдеться про життя Києва під час Першої світової війни. Звертається увага на тиловий статус міста, перетворення його на військово-адміністративний центр Південно-Західного краю Російської імперії. А також на збільшення чисельності населення, соціальні зміни у зв’язку з появою військових, біженців, дезертирів, полонених, солдаток. Через активізацію бойових дій на фронті Київ стає осередком надання медичної допомоги пораненим і хворим воякам. Названо чинники, що вплинули на евакуацію Києва в 1915 р., зокрема на переміщення в глиб імперії вищих і середніх навчальних закладів. Зауважено вплив війни на промисловість, через що провідні заводи мусили переорієнтуватися на виконання державних замовлень військового призначення, решта — закритися. Війна відбилася на розвитку міста, зруйнувала його усталену інфраструктуру, виробництво, а також негативно вплинула на якість життя більшості киян. Водночас вона мобілізувала і випробувала їх на здатність виживати в умовах війни, допомагати вразливим спільнотам та захищати власне життя. Громадськість не обмежувалася допомогою держави, а вдавалася до самоорганізації для підтримки своїх співвітчизників, спираючись на традиції етнічної спільноти, коли київські поляки допомагали евакуйованим із Царства Польського. Так само чинила і київська єврейська громада, і українська інтелігенція, всіляко полегшуючи перебування галичан у місті. За роки війни сформувався новий тип міського жителя з соціальною стратегією виживання, психологією недовіри до Російської імперії з її здатністю до формування образу ворога. Через зниження рівня життя внаслідок затяжного характеру війни серед певної частини киян склалася тенденція до знецінення ще донедавна норм культури та моралі. Війна стимулювала українців, зокрема і киян, до адекватного сприйняття нових політичних умов, підштовхнувши їх до деколонізації та боротьби за власну ідентичність та державність.