ЗОВНІШНІСТЬ ЛЮДИНИ як лінгвокультурний концепт
DOI:
https://doi.org/10.26565/2227-8877-2017-86-09Ключові слова:
візуальне сприйняття, гештальт, еталон, зовнішність людини, концепт, концептуальна метафора, оцінна шкала, оцінка, структура концепту, цінністьАнотація
У статті викладено результати когнітивно-дискурсивного аналізу змісту, структури і засобів реалізації концепту ЗОВНІШНІСТЬ ЛЮДИНИ. Зовнішність розглянуто як сукупність ознак, які доступні чуттєвому віддзеркаленню й виділяються під час візуального сприйняття людини. Зоровий образ людини є цілісним, що дозволяє розглядати зовнішність як перцептивний гештальтний концепт. Здатність зовнішності відображати цінність дозволяє виділити ціннісний компонент у структурі концепту, що вивчається, і розглядати його
в межах лінгвокультурного підходу, згідно з яким центром концепту є ціннісний компонент. Проаналізовано засоби оцінювання зовнішності відповідно до чинних еталонів і стандартів. Побудовано шкалу оцінок зовнішності. Виділено концептуальні метафори, що об’єктивують образний компонент у структурі концепту, сформовано їх діапазон.
