Роль цифрових технологій у формуванні організаційної стійкості підприємств
DOI:
https://doi.org/10.26565/2786-4995-2026-3-16Ключові слова:
організаційна стійкість, цифрова трансформація, цифрові технології, цифрова організаційна стійкість, адаптивне управління, цифрове лідерство, цифрова культура, цифрові компетентності, кіберстійкість, безперервність діяльностіАнотація
Об’єктом дослідження є процес формування організаційної стійкості підприємств під впливом цифрової трансформації в умовах воєнного стану, економічної нестабільності та посилення системних ризиків. Цифрові технології в таких умовах набувають стратегічного значення, забезпечуючи адаптивність організаційних процесів, безперервність діяльності, оперативність прийняття управлінських рішень та здатність підприємств реагувати на кризові впливи.
Постановка проблеми. Повномасштабна війна суттєво трансформувала умови функціонування українських підприємств, посиливши інфраструктурні, кадрові, логістичні, енергетичні та кібербезпекові ризики. За таких умов цифровізація виходить за межі автоматизації окремих бізнес-процесів і перетворюється на системоутворюючий чинник організаційної стійкості, що зумовлює необхідність переосмислення її ролі в системі управління підприємством. Такий підхід відповідає загальній постановці проблеми, закладеній у статті.
Нерозв’язані аспекти. Незважаючи на значний науковий доробок щодо цифрової трансформації та організаційної стійкості, недостатньо розробленим залишається комплексний підхід до визначення механізму формування організаційної стійкості підприємств, у межах якого технологічні, управлінські, людські та безпекові компоненти цифрової трансформації розглядаються як єдина взаємопов’язана система. Потребує подальшого дослідження взаємодія цифрового лідерства, цифрової культури, цифрових компетентностей персоналу, інтелектуальних інформаційних систем, кіберстійкості та безперервного навчання й інновацій, особливо в умовах тривалих системних потрясінь.
Мета статті. Метою дослідження є визначення ролі цифрових технологій у формуванні організаційної стійкості підприємств в умовах воєнного стану та економічної нестабільності, а також обґрунтування стратегічних напрямів розвитку цифрових управлінських практик з урахуванням європейського та американського досвіду.
Основний матеріал. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що інтегрує концепції організаційної стійкості, цифрової трансформації та адаптивного управління підприємствами. Використано системний і порівняльний аналіз, структурно-логічний метод, методи аналізу, синтезу, систематизації та наукового узагальнення. У роботі визначено особливості трансформації моделей управління українськими підприємствами під впливом війни та систематизовано функціональну роль цифрових технологій у забезпеченні прогнозування ризиків, підтримки управлінських рішень, адаптивності бізнес-процесів, безперервності діяльності та кіберстійкості. Проведено порівняльний аналіз європейського й американського підходів до цифрового забезпечення організаційної стійкості та обґрунтовано можливості їх адаптації до українських умов. Запропоновано адаптивну систему цифрової організаційної стійкості підприємства, яка інтегрує шість взаємопов’язаних компонентів: цифрове лідерство, цифрову культуру, цифрові компетентності персоналу, інтелектуальні інформаційні системи, кіберстійкість, безперервне навчання та інновації. На відміну від фрагментарного підходу до окремих цифрових чинників, запропонована система ґрунтується на їх циклічній взаємодії та інтеграції з людським капіталом, організаційною культурою й адаптивними механізмами управління.
Висновки. У результаті дослідження встановлено, що цифрова трансформація в умовах воєнного стану та економічної нестабільності набуває стратегічного значення для формування організаційної стійкості підприємств. Організаційна стійкість цифровізованого підприємства визначається не стільки наявністю окремих технологічних рішень, скільки здатністю інтегрувати цифрові технології, управлінські практики, людський капітал, організаційну культуру та механізми кіберстійкості в цілісну адаптивну систему. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованої системи як концептуальної основи для формування стратегій цифрової трансформації українських підприємств, підвищення їхньої здатності адаптуватися до кризових впливів, підтримувати безперервність діяльності та забезпечувати конкурентоспроможність у період воєнної економіки й післявоєнного відновлення. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення методичного інструментарію кількісного оцінювання цифрової організаційної стійкості та емпіричну апробацію запропонованої системи.
Посилання
Hillmann, J., & Guenther, E. (2021). Organizational resilience: A valuable construct for management research? International Journal of Management Reviews, 23(1), 7–44. DOI: https://doi.org/10.1111/ijmr.12239
Verhoef, P. C., Broekhuizen, T., Bart, Y., Bhattacharya, A., Dong, J. Q., Fabian, N., & Haenlein, M. (2021). Digital transformation: A multidisciplinary reflection and research agenda. Journal of Business Research, 122, 889–901. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2019.09.022
Wessel, L., Baiyere, A., Ologeanu-Taddei, R., Cha, J., & Blegind Jensen, T. (2021). Unpacking the difference between digital transformation and IT-enabled organizational transformation. Journal of the Association for Information Systems, 22(1), 102–129. DOI: https://doi.org/10.17705/1jais.00655
Mikalef, P., & Gupta, M. (2021). Artificial intelligence capability: Conceptualization, measurement calibration, and empirical study on its impact on organizational creativity and firm performance. Information & Management, 58(3), Article 103434. DOI: https://doi.org/10.1016/j.im.2021.103434
Zhang, J., Long, J., & von Schaewen, A. M. E. (2021). How does digital transformation improve organizational resilience? Findings from PLS-SEM and fsQCA. Sustainability, 13(20), Article 11487. DOI: https://doi.org/10.3390/su132011487
Xie, X., Wu, Y., Palacios-Marqués, D., & Ribeiro-Navarrete, S. (2022). Business networks and organizational resilience capacity in the digital age during COVID-19. Technological Forecasting and Social Change, 177, Article 121548. DOI: https://doi.org/10.1016/j.techfore.2022.121548
Robertson, J., Botha, E., Walker, B., Wordsworth, R., & Balzarova, M. (2022). Fortune favours the digitally mature: The impact of digital maturity on the organisational resilience of SME retailers during COVID-19. International Journal of Retail & Distribution Management, 50(8/9), 1182–1204. DOI: https://doi.org/10.1108/IJRDM-10-2021-0514
Trieu, H. D. X., Nguyen, P. V., Nguyen, T. T. M., Vu, H. T. M., & Tran, K. T. (2023). Information technology capabilities and organizational ambidexterity facilitating organizational resilience and firm performance of SMEs. Asia Pacific Management Review, 28(4), 544–555. DOI: https://doi.org/10.1016/j.apmrv.2023.03.004
Browder, R. E., Dwyer, S. M., & Koch, H. (2024). Upgrading adaptation: How digital transformation promotes organizational resilience. Strategic Entrepreneurship Journal, 18(1), 128–164. DOI: https://doi.org/10.1002/sej.1483
Awad, J. A. R., & Martín-Rojas, R. (2024). Digital transformation influence on organisational resilience through organisational learning and innovation. Journal of Innovation and Entrepreneurship, 13, Article 69. DOI: https://doi.org/10.1186/s13731-024-00405-4
Wang, Z., & Jia, J. (2025). Digital transformation and organizational resilience. Finance Research Letters, 78, Article 107165. DOI: https://doi.org/10.1016/j.frl.2025.107165
Koh, L. Y., Toh, S. E., & Yuen, K. F. (2026). The influence of digital drivers on organisational digital resilience: An organisational information processing theory perspective. Technology in Society, 86, Article 103283. DOI: https://doi.org/10.1016/j.techsoc.2026.103283
Lohmer, J., Bugert, N., & Lasch, R. (2020). Analysis of resilience strategies and ripple effect in blockchain-coordinated supply chains: An agent-based simulation study. International Journal of Production Economics, 228, Article 107882. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijpe.2020.107882
Breque, M., De Nul, L., & Petridis, A. (2021). Industry 5.0: Towards a sustainable, human-centric and resilient European industry. Publications Office of the European Union. DOI: https://doi.org/10.2777/308407
European Commission. (2022). Industry 5.0, a transformative vision for Europe: Governing systemic transformations towards a sustainable industry. Publications Office of the European Union. Retrieved from: https://research-and-innovation.ec.europa.eu/knowledge-publications-tools-and-data/publications/all-publications/industry-50-transformative-vision-europe_en
European Parliament, & Council of the European Union. (2022). Decision (EU) 2022/2481 of 14 December 2022 establishing the Digital Decade Policy Programme 2030. Official Journal of the European Union, L 323, 4–26. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/eli/dec/2022/2481/oj/eng
European Commission. (n.d.). European Digital Innovation Hubs (EDIHs). Shaping Europe’s Digital Future. Retrieved from: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/policies/edihs
OECD. (2024). Enhancing resilience by boosting digital business transformation in Ukraine. OECD Publishing. DOI: https://doi.org/10.1787/4b13b0bb-en
Ross, R., Pillitteri, V., Graubart, R., Bodeau, D., & McQuaid, R. (2021). Developing cyber-resilient systems: A systems security engineering approach (NIST Special Publication 800-160, Vol. 2, Rev. 1). National Institute of Standards and Technology. DOI: https://doi.org/10.6028/NIST.SP.800-160v2r1
Zhang, J., Li, H., & Zhao, H. (2025). The impact of digital transformation on organizational resilience: The role of innovation capability and agile response. Systems, 13(2), Article 75. DOI: https://doi.org/10.3390/systems13020075