Система повоєнного відтворення економічних ресурсів України

Анотація

Об’єктом даного дослідження є процес повоєнного відновлення виробничих потужностей та фінансових ресурсів суб’єктів господарювання в умовах особливого правового й економічного режиму. Ключовою характеристикою цього процесу є інтеграція матеріально-технічних, фінансових, людських і цифрових ресурсів в єдину систему для забезпечення сталого зростання та підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Постановка проблеми. Традиційні моделі відтворення капіталу в сучасних реаліях є недостатніми, оскільки вони орієнтовані на просте виживання або фрагментарне відновлення ресурсів. Це зумовлює суттєвий дисбаланс між ресурсним потенціалом підприємства та стратегічними вимогами нової економічної реальності, внаслідок чого традиційний механізм відтворення вже не здатний забезпечити розвиток стійких конкурентних переваг.

Нерозв’язані аспекти. З огляду на об’єктивну суперечність між потребою оперативного подолання наслідків війни та відсутністю комплексного теоретико-методологічного підходу до управління економічними ресурсами в умовах повоєнної трансформації, залишається нагальна потреба в системному переході від стратегії вимушеної стабілізації до стратегї довгострокового сталого розвитку.

Мета статті. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка функціональної моделі системи повоєнного відтворення економічних ресурсів України, спрямованої на забезпечення її трансформації від стадії стабілізації до етапу сталого інноваційного розвитку.

Основний матеріал. У статті використано комплекс методів, що включає системний аналіз, ієрархічний та процесний підходи, а також концептуальне, інструментальне та KPI моделювання. Обґрунтовано систему відтворення як багаторівневу ієрархію взаємодії мікро-, мезо- та макрорівнів, що базуються на синергії між підприємством, регіоном і державою. Охарактеризовано функціональні блоки системи та чотири хронологічно послідовні етапи відбудови: реанімаційний, реструктуризаційний, інвестиційний та еволюційний. Запропоновано використання «цифрових двійників» для предиктивного менеджменту й прогнозування витрат. Розроблено чотиривекторну нелінійну систему ключових показників ефективності (KPI), що включає фінансово- економічні показники, показники технологічної модернізації, показники людського капіталу та показники стратегічної стабільності.

Висновки. Доведено безальтернативність модернізації на принципах «відбудувати краще ніж було» порівняно з компенсаційним відтворенням. Запропонований інструментарій та чотиривекторна система ключових показників ефективності (KPI) мають високу практичну цінність для топ-менеджменту, оскільки дозволяють сформувати дорожню карту відновлення задля трансформації руйнівних наслідків війни у стратегічні можливості технологічного оновлення економічних ресурсів суб’єктів господарювання.