«ТЕКА СТАНЧИКА» І КРАКІВСЬКА ІСТОРИЧНА ШКОЛА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.7546/DS.2024.17.24Ключові слова:
Польща, краківська історична школа, відродження державності, «Тека Станчика».Анотація
У статті розглядаються особливості боротьби поляків у другій половині ХІХ століття за відродження державності внаслідок її втрати підчас поетапного загарбання Росією, Австрією і Пруссією у 1772, 1793, 1795 рр. Спроби поляків на поневолених Росією теренах відродити її під час невдалих Листопадового (1830) і Січневого (1863) повстань жорстоко подавлювалися. Втратив і статус «вільного» міста Краків внаслідок заворушень 1846 р., названих істориками Краківською революцією. Все це породило у широких колах громадськості зневіру та апатію. В свою чергу, колишні активні учасники визвольних змагань також ратували за мирні форми боротьби як способу добитися певних поступок з боку окупаційної адміністрації. До цього закликала «Тека Станчика» («Тека блазня»), авторство якої приписували низці краківських інтелектуалів. 1869 р. в Ягеллонському університету було дозволено відкрити кафедру історії Польщі, яку очолив один із фундаторів краківської історичної школи Юзеф Шуйський. Представники цього напряму в польській історичній науці звинувачували самих поляків у втраті незалежності і виступали проти силових методів відродження державності.