«ЗОВНІШНІ» ОБРАЗИ РУСІ В КОНТЕКСТІ МАКРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: СЕРЕДНЬОВІЧНІ «РЕАЛІЇ» ТА ІСТОРІОГРАФІЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

Анотація

У статті висвітлено особливості зовнішніх образів Русі та її представників/населення, що формувалися у міжнародних контрагентів цієї країни під час зовнішніх відносин та інтеграції чи намірів інтеграції. Проблема зовнішніх образів Русі, на думку автора, не може підмінятися проблемою поширення певної інформації про цю державу та її населення, тому що інформація має фрагментарний характер, а під образами розуміється відносно цілісне сприйняття, емоційно та ідейно забарвлене. Розглянуті різні варіанти образів, вказано на специфіку сприйняття Русі та її населення в контексті прагнень, очікувань тощо з боку різних конфесійних спільнот, окремих країн. Виявлено, що термін «руси» іноді набуває конфесійної конотації, наприклад, у дохристиянський період відносин з Візантією, або під час контактів з мусульманським Сходом. Вказано на те, що термінологія в сфері міжнародних відносин середньовіччя мала відбиток тих образів, які властиві були різним дискурсам суб’єктів цих відносин та інтеграційних процесів. Також у статті здійснена спроба співвіднести зовнішні образи Русі з поняттями «свого», «чужого» та «іншого». Крім того, розглянуто питання щодо впливу окремих інтеграційних ідей, поряд з певною історіографічною традицією, на формування тим самим «зовнішньо» інспірованих образів середньовічної Русі, а саме щодо початкового періоду її історії, в історіографії XVIII – початку XX ст. Зокрема, у статті приділяється увага впливу на історіографічні образи Русі ідеї слов’янської взаємності у Європі, а також на той час перспективи переформатування системи європейських відносин в контексті розвитку модерних націй. Вказано на роль одеського наукового осередку у спробі створення синкретичної концепції ранньої історії Русі, яку можна охарактеризувати як «нормано-слов’янську».