МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПАМ’ЯТІ ПРО РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКУ ВІЙНУ 1877–1878 рр. У СОФІЇ (КІНЕЦЬ 1870-х – СЕРЕДИНА 1880-х РР.)

Анотація

Політика пам’яті періоду становлення болгарської державності досі не стала предметом спеціального комплексного дослідження. В історіографії наразі розглянуто лише окремі комеморативні практики цього часу. Мета цієї роботи – проаналізувати процес меморіалізації місць пам’яті про війну 1877–1878 рр. у Софії, що стала столицею нової Болгарської держави, з’ясувати його вплив на формування національного гранд-наративу та визначити чинники, що зумовлювали особливості комеморативних практик кінця 1870-х – середини 1880-х років у Князівстві. Активне створення місць пам’яті, пов’язаних із війною, пояснювалося як настроями болгарського суспільства, так і значним впливом Росії на Болгарію впродовж 1878–1885 рр. Реалізації проєктів зі спорудження пам’ятників російській армії завадило погіршення відносин між Софією та Санкт-Петербургом у 1885 р., спричинене небажанням Александра III підтримати об’єднання Болгарського князівства зі Східною Румелією. Відмова Софії виконати ультимативні вимоги царського уряду щодо шляхів подолання політичної кризи 1886 р. призвела до одностороннього розриву Росією дипломатичних відносин. Участь болгарських ополченців у війні не знайшла відображення в процесах меморіалізації, хоча могла б стати важливим елементом колективної пам’яті про національно-визвольний рух. Культ вдячності Росії чітко домінував над усіма іншими наративами. У меморіалізації місць пам’яті про російсько-турецьку війну 1877–1878 рр. фігурували Російська імперія як держава, імператор Александр II, святий Александр Невський, російська армія загалом і, зокрема, її командувачі та медики, представники Тимчасового управління, а також містичний образ «дивовижного порятунку Софії».