ПРАВОСЛАВ՚ Я, ПРОСВІТНИЦТВО ТА ІМПЕРСЬКИЙ ПРОСТІР: ОБРАЗ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ МИТРОПОЛИТА ПЛАТОНА ЛЄВШИНА (1737–1812)

Анотація

У статті показано специфіку конструювання образу українських земель у працях митрополита Московського та Коломенського Платона Лєвшина – одного з найяскравіших релігійних діячів і церковних істориків Східної Європи другої половини XVIII – початку XIX ст. Визначено вплив особистого досвіду, філософських і суспільно-політичних поглядів Платона Лєвшина на характеристики українських земель у його подорожніх записках та історичних працях. Спираючись на принципи Кембриджської школи інтелектуальної історії, теорію концептуальної метафори та концепції “ментальних мап” і “місць пам’яті”, визначено, яким чином Платон Лєвшин використовував терміни «Україна» та «Малоросія», окреслено специфіку поєднання етнічних, політичних і релігійних конотацій у його описах українських земель. Доведено вплив Просвітництва на сприйняття України Платоном Лєвшиним, що проявилося у його раціоналістичному підході до просторових категорій та малій кількості антропоморфних метафор у його текстах. Аналіз джерел свідчить, що територіальні межі Малоросії в текстах Лєвшина конструювалися на основі історико-адміністративних поділів. Волинь і Галичина не входили до символічного малоросійського простору, а термін "Україна" використовувався досить рідко і мав значення, близьке до "Малоросії". Етнічна українська специфіка залишалася поза увагою митрополита,  що відрізняє його подорожню записку від травелогів сучасників. Вирішальним фактором у конструюванні образу “своїх” та “чужих” для митрополита був конфесійний чинник. У його наративі юдеї та греко-католики виконували роль Іншого, на противагу якому формувався образ Свого. Києво-Печерська лавра відігравала роль місця пам'яті в уявленнях Платона Лєвшина про українські землі.