ХАРКІВСЬКИЙ СТУДІЙНИЙ РУХ ТА СТУДІЯ «БЛАКИТНА ЛІЛІЯ» ЯК ПРОЯВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ПРАКТИК

Анотація

У статті розглядається студійний рух у Харкові наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, а також вплив на нього європейських культурно-мистецьких процесів. Студії Єгора Шрейдера (1875–1907), «Блакитна Лілія» Євгена Агафонова (1907–1912), Олексія Грота, Едуарда Штейнберга, Миколи Саввіна, Олексія Загонова (1909–1913), «Будяк» (1913–1914), «Накось-Викось» (1914) були реципієнтами європейських художніх практик, залучали Україну до європейських мистецьких процесів і сприяли створенню української версії європейських стилів і течій. Особливу роль у мистецькому житті Харкова відіграла заснована харківським художником Євгеном Агафоновим студія «Блакитна лілія», яка швидко перетворилася на мистецьке об’єднання. Його члени займалися живописом, графікою, гравюрою, організовували пленери, виставки, в тому числі й новаторські («Кільце», 1911, 1912), де знайомили публіку з новим мистецтвом, що охопило Європу. Студенти видавали літературно-художній альманах «Блакитна Лілія» (1911), займалися театральною діяльністю. Євген Агафонов був сценографом першого харківського театру-кабаре «Блакитне Око» (1909–1911), який знайомив харківську публіку з модерністськими п’єсами та естетикою модерну. Студія «Блакитна лілея», орієнтуючись на актуальні європейські зразки, стала місцем навчання, експериментів і практики, одним з витоків українського авангарду. Присутність національної української тематики у творчості студійців (зокрема, Євгена Агафонова) стала важливим внеском у процес націєтворення. А різноманітні види творчої діяльності художників-студійців перетворили Харків на європейське місто, залучене до розбудови спільного європейського культурного простору.