Інструменталізація пам'яті про Другу світову війну на пострадянському просторі та в країнах ЦСЄ

Анотація

У статті розглядаються причини актуальності проблематики Другої світової війни та активне використання її міфологічного «потенціалу» сучасними політиками. Інший аспект дослідження – вплив сконструйованої пам’яті про війну на конфлікти, які розділяють на опозиційні табори суспільства як в середині країн, так і за їх межами. В статті зосереджена увага й на результатах «мовних війн», зокрема розширення семантичного поля використання поняття «фашизм/фашист». На прикладі сучасної російської кіноіндустрії, розглянуто механізми ідеологічного впливу на закріплення в свідомості конструкту «Велика вітчизняна війна» як базового ідентифікаційного елементу методами популярної культури. Використання війни як інструменту розбрату та суспільного й міждержавного поділу на «своїх» та «чужих» проаналізовано на прикладі відкриття музею ВВВ у Мінську.

Не залишилась поза увагою й проблематика Голокосту, яка невіддільна від пам’яті про Другу світову війну на теренах України та Центрально-Східної Європи. Ставлення до Голокосту є своєрідним індикатором демократичності того чи іншого суспільства, рівня його толерантності та спроможності визнавати власні помилки, просити прощення та вміння прощати.

В результаті проведеного дослідження автор прийшла до таких висновків: через 75 років після свого закінчення, Друга світова війна залишається важливим елементом політичних практик та базою реалізації історичної політики як для демократичних, так і авторитарних систем. Особливо це актуально для країн так званого пострадянського простору та Центрально-Східної Європи.

Кіноіндустрія, музейні практики, як і в радянські часи, містять помітні ідеологічні та пропагандистські посили, серед яких і визнання війни як методу розв’язання внутрішніх проблем шляхом мобілізації проти уявних ворогів. Для путінської Росії проблематика Голокосту залишається дратівливою темою, що продовжує перебувати на маргінесі переможних реляцій «країни, яка перемогла фашизм». Тема патріотизму та загравання з національними почуттями (іноді на межі фолу) для правих політиків-популістів (приклад Угорщини) забезпечує ситуативну підтримку електорату, але несе далекосяжні проблеми міжнародного визнання та збереження членства у складі Європейського Союзу.