Основні досягнення зовнішньої політики Чорногорії у контексті євроатлантичної інтеграції у 2006-2017 рр.

Анотація

У статті досліджуються основні зовнішньополітичні досягнення та перешкоди чорногорської влади у напрямку євроатлантичної інтеграції після здобуття країною незалежності у 2006 р. На відміну від процесу державотворення інших пост-югославських держав, питання самостійного курсу Чорногорії було вирішено завдяки втручанню ЄС у процес регулювання конфлікту між Сербією і Чорногорією у 2002 р.

Однією з причин розриву Державного Союзу Сербія і Чорногорія є розбіжності економічних та політичних цілей. Історично та культурно серби і чорногорці міцно пов’язані між. Однак в контексті політичного режиму та економічного розвитку у 1996 р. між лідерами країн почали спостерігатись суперечності. Колишній послідовник Слободана Мілошевича Мило Джуканович почав віддалятись і активно підіймати питання незалежності та впровадженні прозахідного політичного курсу.

Автори звертають увагу на різницю у відносинах ЄС із Сербією і Чорногорією, що пояснюється тим наскільки лідери країн готові були йти на компроміс із європейською спільнотою у визнанні власних помилок.

На сучасному етапі можемо спостерігати, що минуле Чорногорії є водночас її основним мотиватором і каменем спотикання у процесі євроінтеграції. Незмінний лідер країни та нинішній чорногорський президент Міло Джуканович протягом багатьох років прагне побудувати європейське суспільство.

Отже, Чорногорія є феноменальною балканською країною, яка у 1990-х рр. не стала театром бойових дій, отримавши свою довгоочікувану незалежність пізніше за інших, але мирним шляхом. Існує чимало протиріч щодо розпаду союзу Сербії і Чорногорії. Однак можемо констатувати, що самостійний курс останньої мав значно позитивні зовнішньополітичні результати, наприклад членство в НАТО 2017 р.