Стійкість до стресу дрозофіл, адаптованих до умов гіпоксії
Ключові слова:
нормобарична гіпоксія, Drosophila melanogaster, термостійкість, фототаксис, аліментарна деприваціяАнотація
Проведено визначення резистентності до гіпоксії D. melanogaster ліній Оregon-R та Cаnton-S. Дрозофіл контрольної групи (І) утримували при звичайному вмісті кисню (21%). Було виділено субпопуляцію високостійких (ВГ – ІІ група) та низькостійких (НГ – ІІІ група) до гіпоксії D. melanogaster. Дрозофіл ІІ та ІІІ групи протягом 16 поколінь інкубували в умовах постійної нормобаричної гіпоксії (8–10 % О2). Відмічено зростання стійкості самців та самок дрозофіл ІІ групи до підвищеної температури. Термостійкість самців та самок мушок ІІІ групи обох ліній знизилася. Зросла кількість особин із позитивним фототаксисом, як самців, так і самок дрозофіл лінії Cаnton-S ВГ групи, та в групі НГ самок обох ліній. Збільшилася резистентність до аліментарної депривації самців та самок лінії Cаnton-S груп ВГ та НГ. У лінії Оregon-R стійкість до аліментарного стресу підвищилася тільки у самок ІІ групи. Відмічено суттєве зростання стійкості до гіпоксії дрозофіл ВГ групи незалежно від статті. Підвищення резистентності до стресу відбувалося тільки у ВГ дрозофіл, а у особин НГ групи ефект перехресної адаптації не спостерігався.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої її публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи.
Автори мають право укладати додаткові невиключні угоди щодо поширення опублікованої версії роботи (наприклад, розміщення в інституційних репозитаріях або публікація у збірниках) за умови зазначення її первинної публікації в цьому журналі.
