Компетентнісне забезпечення цифрової трансформації публічного управління: інституційні механізми та прикладні аспекти

Анотація

Цифрова трансформація публічного управління змінює не лише інструменти роботи державних службовців, а й саму логіку прийняття рішень – і компетентності, потрібні для цього, суттєво відрізняються від того, що вимірюють наявні міжнародні рамки. У статті досліджено інституційні та прикладні умови розвитку цифрових компетентностей публічних службовців з урахуванням кризових умов, високої невизначеності та інтеграції систем штучного інтелекту в управлінські процеси. Окрему увагу приділено феномену «цифрового фасаду» – ситуації, коли електронні сервіси впроваджуються без реальної зміни управлінських практик, що унеможливлює оцінювання компетентностей через формальні показники охоплення навчанням. Обґрунтовано, що компетентності публічних службовців не можуть механічно переноситися між інституційними системами – їх формування потребує адаптації до конкретного управлінського середовища та нормативних умов.
Показано, що три провідні міжнародні рамки – DigComp 2.2, UNESCO AI Competency Framework та OECD Skills for Digital Government – не розглядають ціннісний і резильєнтний виміри як самостійні аналітичні одиниці, що суттєво обмежує їх застосовність у транзитивних і кризових умовах. Доведено некомпенсаторний характер вимірів компетентностей: дефіцит одного не перекривається надлишком іншого, що безпосередньо позначається на ефективності механізмів цифрової трансформації. Розроблено матрицю відповідності між вимірами компетентностей і механізмами публічного управління та профілі компетентностей за рівнями управління і функціональними ролями.
Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення систем професійної підготовки державних службовців, розроблення компетентнісних профілів у сфері цифрового врядування, побудови індивідуальних траєкторій професійного розвитку та діагностики компетентнісних дефіцитів в органах публічної влади.